В останні місяці все сильніше проявляється конфлікт між Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним з одного боку і президентом Володимиром Зеленським з його армійськими «улюбленцями» з іншого.
Суть проблеми полягає у тому, що Зеленський розпочував все активніше втручатися до військових питаннь, приймаючи волюнтаристські рішення, що призводять до серйозних втрат у лавах ЗСУ.
Замість того, щоб зосередитися на вирішенні актуальних політичних завдань, Зеленський ініціював абсолютно безглузду атаку на о.Зміїний в Чорному морі.
Президент наполягав на тому, щоб острів був відбитий у ворога неодмінно до 8-9 травня. Поспішна, погано підготовлена операція призвела до невиправданих і вельми серйозних втрат. Загинули до 50 бійців елітних підрозділів ЗСУ, втрачені кілька літаків, вертольотів, БПЛА і катерів. Однак незважаючи на ці жертви, острів так і не був захоплений. Найсумніше, що Зеленський не витягне з цієї ситуації жодного уроку.
В даний час президент наполягає на продовженні перекидання військ з Харківського напрямку під Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Туди збираються відправити понад 5 тис. військовослужбовців і 300 одиниць військової техніки. Це абсолютно невиправдане, з військової точки зору, рішення викликало публічну критику з боку Головнокомандувача ЗСУ Залужного.
Останній відрізняється вкрай спокійною вдачею, однак і його терпінню, по всій видимості, прийшов кінець. Замість того, щоб відвести війська з Сєвєродонецька і уникнути оточення, Зеленський жене і жене солдатів фактично на забій, прямо в киплячий «котел» Путіна.
Особливий трагізм ситуації полягає в тому, що ряд високопоставлених офіцерів ЗСУ поставили свою кар’єру вище інтересів України та її народу. Першу скрипку в цьому оркестрі грає командувач Сухопутними військами Сирський, який свого часу організовував оборону Києва та Київської області. Сирський здобув у військах сумнівну славу, як «улюбленець Зеленського». Не вдаючись в справжні причини цієї «любові», відзначимо, що Сирський ніколи не сперечається з президентом і беззаперечно виконує всі (навіть відверто безглузді) накази.
Ось і цього разу, замість того, щоб підтримати свого безпосереднього начальника Залужного і пояснити Зеленському ази військового мистецтва, Сирський вирішив просто відмовчатися.
По всій видимості, його розрахунок досить простий. Вже не раз і не два в офісі президента публічно озвучувалася ідея про заміну норовливого Залужного, на «талановитого військовоначальника» Сирського. Останній явно не хоче злити президента, тим більш, що шукане призначення саме йде до нього в руки.
Тільки ось розплачуватися за всі ці ігри золотопогонних генералів доведеться тисячам і тисячам українських хлопців, які будуть кинуті в м’ясорубку путінських «котлів».