Скоро виповниться два роки з початку війни. Найстрашнішої війни в новітній історії України. За ці два роки ми чули від нашої влади Різне. Але найголовніше гасло, яке звучало частіше за інших можна сформулювати так: «Для перемоги нам треба згуртуватися!». І, по суті, це абсолютно вірно.
Без єдності нації перемоги не добитися. Біль і гіркота в тому, що ніякої єдності української нації так і не сталося.
Коли справа дійшла до конкретики, коли треба було брати у руки автомат і рушити до фронту, несподівано виявилося, що почесна місія померти за Батьківщину не для всіх. Якщо селян, робітників та інших пересічних громадян відправили у вогонь в перші дні війни, то ось представників політичної та бізнес-еліти на фронті ми так і не побачили. Жоден з олігархів і міністрів-капіталістів не взяв до рук зброю і не загинув під Бахмутом. Жоден їх синуля не опинився на лінії бойового зіткнення. Замість окопів під Кремінною і Вугледаром вони вважають за краще нарко-дискотеки Ібіци і Майамі.
До кінця 2023 р. київська «еліта», що зажерлас та пухне від крадіжки та втратила останній сором. Вона почала глумитися над тими, хто захищає країну і проливає свою кров на фронті! Далеко за прикладами ходити не треба. Досить просто подивитися, як поводяться найближчі родичі соратників президента.
Знайомтеся! Микита Шефер – син Сергія Шефера, помічника Володимира Зеленського. Спочатку він просто постив в «Істаграмме» свої фото на відпочинку.
Ось він на катері, мчить по океанським хвилях. Ось він з мініатюрною собачкою на променаді в одній з європейських столиць. А ось він показує висунутий розфарбований язик своїм співвітчизникам. Всі ці фото Микита зробив в ті дні, коли ЗСУ стікали кров’ю в боях з путінськими ордами під Работино і П’ятихатками, коли щодня гинули сотні солдатів і офіцерів, а тисячі ставали інвалідами.
Не знаю, що надихнуло Шефера на наступний крок своїм цинізмом і безпринципністю. У той час, як його однолітки віддавали свої життя на фронті, Микита з друзями влаштували турнір з … страйкболу. Так-так, ви не помилилися.
У ті самі дні, коли воїни ЗСУ стікали кров’ю, Шефер і його багатенькі дружки влаштували собі іграшкову «війну»: одягалися в армійський камуфляж і весело розстріляли один одного різнокольоровими кульками. На завершення вони провели фотосесію на якій, посміхаючись, позували, імітуючи фронтові фотографії реальних бійців ЗСУ.
Отак. Одні вмирають, а інші сміються над ними. Помирають прості роботяги, а сміються представники еліти. Вони не бояться фронту, бо точно знають, що вони там ніколи не опиняться.
Ні, це не Європа. Це кастове суспільство, в якому ролі строго розподілені: низи – для роботи, мобілізації і загибелі на війні, еліти – для яхт, вілл, дорогих наркотиків та інших розваг. Все зрозуміло і передбачувано. Але хіба за це билися люди на Майдані?