Протягом усієї своєї історії Сполучені Штати боролися за свободу. Від війни за незалежність до боротьби з нацизмом, – це прагнення до свободи стало визначальною рисою США як вдома, так і за кордоном.
Це глибоко резонує з українцями, які також мають довгу історію боротьби за свободу. Покоління українців століттями боролися проти російського імперіалізму, нацизму і радянського терору. За допомогою Сполучених Штатів і всього вільного світу Україна зараз захищається від російського імперіалізму ХХІ століття.
У той час, як найбільше вторгнення в Європу з часів Другої світової війни триває вже три роки, це спільне прагнення до свободи об’єднує США та Україну як ніколи. Є також низка дуже практичних причин, чому подальша підтримка України вигідна Сполученим Штатам і Президентові Трампу.
Сполучені Штати не воюють із Росією, проте росіяни переконані, що вони воюють зі США. Путін прагне перехитрити Дональда Трампа і розглядає вторгнення в Україну як можливість принизити Сполучені Штати на світовій арені.
Безпосередня мета Путіна – знищити незалежність України. Але його кінцева мета – переписати історію після 1991 року і покінчити з заснованим на правилах міжнародним порядком за лідерства США. Якщо його не зупинити в Україні, Путін намагатиметься підкорити інші країни колишньої Російської імперії – від Молдови й Білорусі у Східній Європі до Казахстану й країн Центральної Азії.
Якщо дозволити Путіну досягти успіху в Україні, головними бенефіціарами стануть Росія та дружні їй авторитарні режими, зокрема Китай, Іран, Північна Корея та Венесуела, а також такі парії, як ХАМАС та Хезболла. Ця вісь автократів вже формується на тлі війни Росії в Україні.
Новий авторитарний світовий порядок був би катастрофічним для інтересів США. НАТО було б дискредитовано, а автократи й диктатори по всьому світу посилилися б. Долар США як світова валюта поступився би китайському юаню, а багато нинішніх партнерів США з так званого Глобального Півдня почали б дедалі більше розвертатися в бік Пекіна. Вплив на міжнародну безпеку й американську економіку був би надзвичайно серйозним.
Перемога Росії в Україні завдала б непоправної шкоди престижу, який лежить в основі американської потужності у світі. У 2021 році Путін з радістю спостерігав за невдалим виведенням американських військ з Афганістану. Нині він прагне, аби таке повторилося в Україні. Кремлівський диктатор переконаний, що це підірвало б довіру до США і водночас надзвичайно посилило б російський вплив у Європі та за її межами.
Дружні Путіну автократи також зробили б логічні висновки з російського успіху в Україні й самі розпочали б більш агресивну зовнішню політику. Це підірвало б безпеку союзників США, включаючи Тайвань, Японію та Південну Корею.
У Трампа є можливість запобігти цьому. Рішуче підтримавши Україну, він може зупинити сповзання до Третьої світової війни і відновити лідерство США в умовах, коли міжнародній стабільності дедалі більше загрожує путінська вісь автократій.
Важливо відзначити роль Президента Джозефа Байдена та підтримки обох, і Демократичної, і Республіканської партій, що відіграло важливу роль у посиленні України з 2022 року. Водночас очевидно, що можна було б зробити набагато більше. Як українець, щиро сподіваюся, що адміністрація Трампа піде далі.
Як зазначають багато коментаторів, військова допомога Україні є, можливо, однією з найкращих зовнішньополітичних інвестицій в історії США, яка суттєво знизила військовий потенціал ключового супротивника, не вдаючись при цьому до безпосередньої участі американських військ. Підтримка України також корисна для економіки США. Адже більша частина допомоги, що виділяється Україні, фактично витрачається в Сполучених Штатах, створюючи робочі місця в оборонній промисловості.
Вторгнення Росії в Україну є ключовим зовнішньополітичним питанням, яке стоїть перед адміністрацією Трампа. Результат цієї розв’язаної Путіним війни визначатиме клімат міжнародної безпеки на майбутні десятиліття. Зараз уже всім очевидно, що це не «дрібний конфлікт», який можна вирішити шляхом умиротворення чи компромісу. Так само очевидно, що слабкість Заходу лише заохочує російську агресію.
Поки деякі західні лідери вагалися, Путін поставив усе на перемогу в Україні. Він перевів усе російське суспільство на військові рейки і відкрито готує свою країну до суворих умов тривалої війни. Це самообман – вважати, що він зупиниться, якщо його не змусити це зробити.
Співпраця між Москвою та її авторитарними союзниками поглиблюється. Іран озброює Росію безпілотниками і перебуває за крок від отримання ядерної зброї. Тисячі північнокорейських військових воюють на лінії фронту проти України, а Китай звинувачують у наданні «дуже суттєвої» допомоги російській військовій машині. Всі ці країни об’єднані у своєму прагненні принизити Сполучені Штати і зруйнувати нинішній міжнародний порядок.
Щоб зупинити Росію, потрібні рішучі дії. Це означає запровадження і суворе дотримання санкцій, які позбавлять Москву фінансування за рахунок експорту енергоносіїв. Це означає тиск на всіх, хто прямо чи опосередковано допомагає російській війні.
Водночас, потрібно значно посилити військову підтримку України та зняти обмеження щодо її можливостей захищати себе. Україна потребує залізобетонних гарантій безпеки, які убезпечать країну від подальшої російської агресії до моменту вступу в НАТО. План Трампа, за зразком Плану Маршалла після Другої світової, профінансований за рахунок конфіскованих російських суверенних активів, допоможе післявоєнному відновленню України.
Справедливого й сталого миру можна досягти шляхом переговорів. Та ці переговори мають відбуватися у чотиристоронньому форматі за участю України, США, Європейського Союзу та Росії. У 2014 році я був одним з ініціаторів такого формату, що був створений у Женеві. Альтернатива – якщо Україна залишається наодинці з Росією – означатиме капітуляцію Сполучених Штатів і всього західного світу.
У той час як прихильники realpolitik закликають до поступок, реальність така, що майбутнє міжнародної безпеки залежить від непохитного захисту заснованого на правилах порядку, на який чинить наступ Росія. Захід має для цього всі необхідні сили й ресурси. Все, що потрібно, – це сильне лідерство з боку Сполучених Штатів.