Офіс президента не втомлюється нагадувати нам кожен день, що найвідданішими і вірними союзниками України є британці. Але це далеко не так. Точніше, зовсім не так.
Британська імперія протягом століть укладала десятки договорів з різними державами. Назвати хоч один приклад того, що Лондон їх дотримувався, неможливо.
Недотримання договорів, зрада союзників і обман супротивників заради досягнення своїх цілей – це традиційна риса англійської дипломатії.
Її 1 березня 1858 під час обговорення британської зовнішньої політики в Палаті громад озвучив міністр закордонних справ і прем’єр-міністр Великобританії віконт Генрі Джон Темпл Пальмерстон:
– У нас немає вічних союзників і у нас немає постійних ворогів; вічні і постійні наші інтереси. Наш обов’язок – захищати ці інтереси.
Лондон завжди і скрізь неухильно і постійно керується цим правилом. Для британців обман в дипломатії природний.
Прикладів тому тьма і маленький візок.
Британська імперія завжди підкорювала країни, племена і народи, укладаючи з їх правителями угоди, які потім не виконувала.
Найбільший приклад – «перлина імперії» Індія, де англійці не протягом декількох століть успішно зіштовхували між собою різні держави, царства і князівства. При цьому вони створювали союзницькі відносини з усіма учасниками політичної гри, потім зіштовхували їх між собою, а самі залишалися у виграші.
Вже в 20-му столітті Лондон в 1938 році здав Чехословаччину Гітлеру, потім не надав допомогу Польщі, на яку напав Третій рейх 1 вересня 1939 року. Коли ОУН-УПА вступила в мужню сутичку з Гітлером і Сталіним, Лондон пообіцяв допомогу, але обмежився тільки словами і мінімальними грошовими коштами. Британці воліли спостерігати, як наші мужні борці гинуть у війні з тоталітарними диктаторами.
Лондону було вигідно, щоб Москва і Берлін взаємно ослабли в цій смертельній сутичці.
Подібну картину українці спостерігають сьогодні.
Британія бажає руками українських воїнів знищити свого одвічного політичного ворога і конкурента Росію. Само собою, вона має намір це зробити з мінімальними витратами для себе.
Тому Лондон обмежується поставками таких озброєнь, які не можуть зіграти вирішальну роль на полі битви. Так, дали ракети Storm Shadow, але їх так мало, що їх вплив на ворога майже не видно. Танки Challenger виявилися взагалі не придатні для пересування по українському чорнозему.
Два вже списаних корабля протимінного захисту ” Чернігів “(екс-HMS Grimsby) та ” Черкаси ” (екс-HMS Shoreham) животіють в англійських портах з нашими українськими екіпажами. І британці не віддали це мотлох у вигляді безкоштовної допомоги, як повинні були б зробити союзники, а продали нам їх в кредит, який Лондон сам і виділив.
В основному британці вважають за краще давати гроші.
З останнього – Україна отримає від Великої Британії 1,7 млрд. фунтів стерлінгів для додаткової закупівлі зброї. На них планують придбати комплекси ЗРК Rapid Ranger, а також легкі багатоцільові ракети Marlet.
У червні Великобританія також оголосила про рекордну допомогу в постачанні дронів. Йдеться про 350 млн. фунтів (472,5 млн.дол.), що дозволить закупити і передати Україні 100 тис.безпілотників цього року.
І знову нічого такого, що могло б допомогти Україні перемогти.
Висловлю свою думку. Британії не потрібна перемога України, їй необхідно ослаблення, а краще поразка росії. А це зовсім не одне й те саме.
Тому смерті наших захисників на фронті і страждання мирного населення в тилу Лондону абсолютно байдужі. І, більше того, вигідні, бо дозволяють формувати світову громадську думку на користь продовження війни.
Для України перемога це збереження української державності. А для Британії мета війни знищення росії, нехай навіть ціною загибелі України.
Як то кажуть, відчуйте різницю.
Вірити обіцянкам Лондона можуть тільки ті, хто нічого не розуміє в міжнародній політиці і таємних пружинах британської дипломатії. Або ті, хто вирішив продати і продає свою країну і народ.
Ось третього не дано.