Не віримо галльському півневі Макрону

З часів Великої Французької революції символом Франції є півень. Історики досі сперечаються, чому так сталося. Однак ясно одне: національний характер французів дуже нагадує поведінку півня – його хлібом не годуй, дай кукурікати. А самі жителі Франції на питання “Чому півень?” відповідають так:

 – А який ще птах, стоячи в лайні, може трясти пір’ям та виспівувати бойові пісні?

Нинішній президент Франції Емманюель Макрон реально поводиться як справжнісінький півень.

Буквально не минає й дня, щоб він не потішив Україну якоюсь новою ініціативою: то пообіцяє висадити французьких миротворців десь в Одесі, то закличе до створення європейської армії для війни з рососією. То заявить про постачання новітньої зброї для ЗСУ, то придумає ще щось.

5 березня Макрон виступив зі зверненням до французів і, зокрема, сказав:

– Війна в Україні триває вже більше трьох років. Ми з першого дня вирішили підтримати Україну і ввести санкції проти Росії, і ми вчинили правильно, тому що не тільки український народ мужньо бореться за свою свободу, а й наша безпека знаходиться під загрозою.

Дійсно, якщо країна може безкарно вторгнутися в свого сусіда в Європі, то ніхто більше ні в чому не може бути впевнений, і застосовується закон найсильніших, і мир більше не може бути гарантований на нашому континенті. Історія навчила нас цього.

За межами України існує російська загроза, яка зачіпає країни Європи. Це стосується нас.

Росія вже перетворила український конфлікт на глобальний. Вона мобілізувала північнокорейських солдатів та іранську техніку на нашому континенті, допомагаючи цим країнам отримати більше зброї. Росія президента Путіна порушує наші кордони, щоб вбивати опонентів, маніпулює виборами в Румунії та Молдові. Вона організовує цифрові атаки на наші лікарні, щоб заблокувати їх роботу. Росія намагається маніпулювати нашою думкою за допомогою брехні, поширюваної в соціальних мережах. І в глибині душі вона перевіряє наші можливості, і вона робить це в повітрі, на морі, в космосі і за нашими екранами. Ця агресивність, схоже, не знає кордонів: і Росія у той же час продовжує переозброюватися, витрачаючи на ці цілі більше 40% свого бюджету. До 2030 року вона планує ще більше збільшити свою армію, мати ще 300 000 солдатів, 3000 танків і ще 300 винищувачів. Так хто ж може повірити в цьому контексті, що сьогоднішня Росія зупиниться на Україні?

Перед обличчям цього світу небезпек залишатися глядачами було б божевіллям. Йдеться без подальших зволікань про прийняття рішень для України, для безпеки французів, для безпеки європейців.

В першу чергу для України. Усі ініціативи, які сприяють миру, йдуть у правильному напрямку, і сьогодні ввечері я хочу їх привітати. Ми повинні продовжувати допомагати українцям чинити опір до тих пір, поки вони не зможуть домовитися з Росією про міцний мир для себе і для всіх нас. Ось чому шлях до миру не може проходити через відмову від України, якраз навпаки. Мир не може бути укладений за всяку ціну і під диктатом Росії. Світ не може бути капітуляцією України. Вона не може бути його крахом.

Які конкретні кроки після цього пішли? Що вирішив французький президент?

Нічого. Взагалі нічого.

Майже все, що каже або казав французький президент, закінчується нічим. Наступні одне за одним його заяви знову і знову виявляються порожнім струсом повітря.

Ось 10 березня Макрон прийняв в Єлисейському палаці президента Молдови Майю Санду і видав нову порцію чергових вископарних слів, за якими нічого немає.

Він високо оцінив “мужність своєї колеги, яка очолює країну, яка протягом останніх трьох років” повністю страждає від людських і економічних наслідків агресивної російської війни проти України, і чий повітряний простір регулярно порушується російськими безпілотниками і ракетами”. Він підтвердив свою “непохитну підтримку незалежності, суверенітету і територіальної цілісності Республіки Молдова в її міжнародно визнаних кордонах».

Де справи? Їх знову немає.

До цього Макрон пообіцяв направити миротворців в Україну, потім взяв свої слова назад. А його ініціатива про спільну армію Європи зависла в повітрі.

Замість одних з кращих в світі французьких танків «Леклерк» ЗСУ отримують колісні машини АМХ-10 зі 105-мм гарматою, які в сучасному бою так само марні як луки.

Скільки українських хлопців згоріло у цих консервних банках?

Спасибі, звичайно, галльському півню за винищувачі «Dassault Mirage 2000», але вони абсолютно марні в повітряному бою з Су-35 або Су-30СМ, тому що мають застарілий бортовий локатор і можуть стріляти ракетами «Matra Super 530» тільки на 40 км, в той час як рузьские можуть бити на 200.

Тобто, наших українських льотчиків Макрон змушує бути камікадзе.

Дві речі, які можуть робити «Міражі» в україно-російській війні – це полювати на крилаті ракети і запускати керовані авіаційні бомби. Погодимося, цього критично недостатньо, щоб припинити повітряний терор проти українських міст.

А відмінні сучасні французькі винищувачі “Rafal”, які так потрібні ПСУ, залишилися у Франції.

Самохідні артилерійські установки “CAESAR” реально хороші, але їх мало, вони часто ламаються, складні в експлуатації, а поставки запасних частин з Франції доводиться чекати місяцями.

Французи навіть не змогли нормально підготувати 155-ту бригаду ЗСУ «Анна Київська», нічому її не навчили, а більше 1000 військовослужбовців покинули частину, причому багато хто так і залишилися у Франції.

У той час, як наші героїчні захисники б’ються з ордами орків, що мають далекосяжні плани, Емманюель Макрон всіма силами прагне переконати нас, українців, що він з нами і допомагає, а насправді просто кукурікає, намагаючись не стикатися з Росією.

Як той халасун, він об’їдається своїми словами і не може зупинитися

Поки українці гинуть, він кукурікає.

Одне слово, галльський півень він і є галльський півень.