Увечері п’ятниці, 24 липня, в ряді міст України дев’ятий день тривали протести проти відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони.
Міністр-інтелектуал уможливив створення кілл-зони вздовж всієї лінії фронту і успішно зупинив наступ військ агресора.
Міністр-інтелектуал розгорнув масове виробництво дронів самих різних типів і забезпечив нанесення ударів по території держави-агресорки до Уралу.
Міністр-інтелектуал готував наймасштабнішу за весь час реформу ТЦК, яка повинна була припинити той жах, що діється сьогодні на вулицях міст і сіл України.
Більшість експертів упевнені, що справжньою причиною вигнання Михайла Федорова стала не тільки боязнь президента щодо його політичних амбіцій, але головним чином прагнення переключити на ОП грошові потоки в багато десятків мільярдів доларів, які надходять для виробництва і закупівлі новітніх озброєнь.
У свою чергу, екс-Головком ЗСУ Сирський прийняв на собі основне невдоволення суспільства щодо того, що відбувається на фронті, в тому числі цілковитого свавілля в багатьох військових частинах, таких як штурмовий полк “Скеля” і особливо безчинств, що творять ТЦК і СП. Разом з ним посади позбувся начальник Генштабу Андрій Гнатов.
Звертає на себе увагу той факт, що всі три новопризначених на високі пости посадових особи – міністр оборони Хмара, Головком ЗСУ Драпатий і начальник Генерального штабу Скибюк не володіють достатніми знаннями, досвідом і здібностями для роботи на таких відповідальних постах.
Тільки в січні цього року Євген Хмара був призначений тимчасово виконуючим обов’язки глави СБУ, змінивши на цій посаді Василя Малюка. Тобто, не встигнувши ще толком освоїтися на місці глави СБУ, він став міністром оборони.
Навряд чи хтось буде сподіватися, що у нового міністра є достатній досвід для роботи на цій посаді. Принаймні, ні в яке порівняння зі звільненим Михайлом Федоровим щодо розвитку нових перспективних систем озброєння і їх впровадження у нього не було і немає.
Тимчасово виконувати обов’язки голови СБУ замість Хмари буде його перший заступник Олександр Поклад, який має вельми неоднозначну репутацію через його зв’язки зі злочинним світом, де він отримав кличку, що добре характеризує його – “Душитель”.
Новим головкомом ЗСУ став генерал-майор Михайло Драпатий. На початку його бойової біографії – в’їзд до Маріуполя травні 2014 року на БМП через барикади, так і недорозслідувана втеча з Ізваринського котла,
Повномасштабне вторгнення росіян бригадний генерал Драпатий зустрів на посаді заступника командувача Об’єднаними силами ЗСУ з підготовки військ, але вже незабаром був переведений безпосередньо у війська, на одну з найнебезпечніших ділянок – на південь України, потім під Харків. 29 листопада 2024 року Драпатий отримав підвищення і був призначений новим командувачем сухопутними військами ЗСУ.
З 26 січня 2025 року Драпатий очолював ОСГВ “Хортиця”. Але вже 1 червня 2025 року його ім’я голосно прозвучало у зв’язку з трагедією на полігоні Сухопутних військ ЗСУ в Сумській області, де в результаті російського обстрілу загинули військові і генерал подав рапорт про звільнення.
3 червня Драпатий був звільнений з посади, тобто фактично був визнаний винним, але відразу його призначили на посаду командувача Об’єднаними силами ЗСУ.
Тепер новий Главком після призначення назвав службу Україні “честю” і відзначив відповідальність, яку бере на себе на цій посаді. Потім озвучив завдання, які отримав від президента: продовжити і посилити наступальні дії, планувати нові операції в тилу противника, розвивати військо і технології в ньому, нарощувати здібності Збройних Сил України.
Новий начальник Генерального штабу генерал-майор Ігор Скибюк переважно обіймав лише командні посади, командував 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою, з лютого 2024 року був на чолі Десантно-штурмових військ. У 2025 році Скибюка зняли з посади командувача ДШВ, 4 червня він був призначений заступником начальника Генерального штабу Збройних сил України.
Тобто, досвіду штабної роботи, планування оборонних і наступальних операцій в стратегічних масштабах у нього явно недостатньо.
Таким чином, нове керівництво Міністерства оборони України та ЗСУ буде змушене виконувати завдання з оборони країни від агресора і навіть проведення наступальних операцій з метою його розгрому, не маючи ні досвіду, ні передумов до їх успішного виконання.
Залишається, щоправда, ще надія на активну допомогу наших союзників у цих питаннях. Але ж вони самі визнають, що змушені часто вчитися у ЗСУ.
І у нового керівництва ЗСУ залишається тільки один шлях: максимально активізувати процес примусової мобілізації, щоб наповнити військами передову лінію і створити резерви для проведення наступу на якійсь одній ділянці фронту.
Росіяни все-таки встигають, нехай і тимчасово, знаходити способи протидії нашим дальнім ударам по їх тилах. І доля україно-російської війни вирішуватиметься на лінії бойового зіткнення. А там потрібно все більше людей.
Тому ТЦК почнуть звірствувати ще з більшою ретельністю. По суті, керівництву держави і армії вигідно, щоб вони перетворилися у таку державу в державі, яка не підкоряється ніяким законам, а самими бандитськими методами викрадає людей і відправляє їх на фронт.