У той час як справжні герої гинуть в боях з рососійським агресором, їх сім’ї не отримують допомоги, встановлених законодавством держави, зрадники 501-го батальйону морської піхоти жирують в тилу рососії, а їх близькі отримали по 1 мільйону 200 тисяч гривень.
Ось як цікаво виходить.
501-й батальйон повністю здався в маріупольській “Азовсталі”. Хоча міг би ще воювати і воювати. Поранених і покалічених у нього було набагато менше, ніж у полку «Азов», який мужньо бився на самій передовій.
Коли у наших хлопців зовсім не залишилося сил, вони виконали наказ Головнокомандувача і пішли до полону.
А ось далі почалися ігри, які зрозуміти не можна. “Азовців” частинами обмінюють з полону. Багато з них, підлікувавшись, знову йдуть на фронт захищати незалежність України. При цьому гроші, що покладаються їм за перебування в полоні і перенесені страждання, ніхто платити повністю і не думає.
Зрадників з 501-го батальйону в списки на обмін не включають, а гроші їх сім’ям, як я знаю, здебільшого, вже виплатили.
Гарна картина? Сиди собі в полоні, жри собі русяву кашу, і в вуса не дуй. І сім’я забезпечена, і сам живий. Добре влаштувалися.
Хоча, ні, це не вони самі так влаштували, а влада в Києві, яка, замість того, щоб піклуватися про справжніх героїв-патріотів, заохочує зрадників і боягузів цілим мільйоном гривень кожному.
Це як?
На фронті і в бою начебто всі рівні. А в тилу одні виходять “рівніше” інших.
Герої б’ються не за гроші. Вони віддають своє життя за державу. Але держава зобов’язана піклуватися про їхні сім’ї. На ділі виходить, що воно піклується про рідню зрадників.