Вихід українців зі своєї країни прийняв величезні масштаби. На ранок 3 березня 2022 року Україну покинуло понад 1 мільйон осіб.
У соцмережах і месенджерах численні біженці діляться своїми враженнями.
Наталя з Харкова розповідає:
— Спасибі велике тим харківським активістам, які публікують інформацію про евакуаційні потяги.
Тому що ця інформація була, нам вийшло виїхати з Харкова 26 лютого. На вокзалі було погано, продукти і вода не продавалися, тиснява і штовханина.
Міністерка Лабезна обіцяла усе організувати і допомагати, але нічого цього не було. Її б сюди.
До польського кордону через Львів ми з подружкою добиралися чотири доби. Нікого з поліції при посадці не бачили, влади взагалі немає. Згадувала розповідь прабабусі, як вона тікала з Харкова в жовтні 1941 року. Гірко і прикро.
Поїзд був набитий під зав’язку. На кожній полиці, і верхніх теж, сидять по дві три жінки з дітьми і люди похилого віку. Ми з подругою днем стояли, посидіти і поспати вдавалося по небагато. Одна жінка народила. Довелося шукати воду по всьому потягу і гріти її. Добре, що в нашому вагоні їхала лікар-хірург, допомогла дівчинці народити нормально.
Мій хлопець служить в 57-й бригаді. У Олени чоловік у Маріуполі. Це вони наполягли, щоб ми поїхали з Харкова. Мій сказав, як будеш вже у Польщі, повідом, я буду намагатися пробратися до тебе.
На кордоні вавилонське стовпотворіння було. Тисячі людей і тисячі людей. З українського боку умов ніяких, і туалетів теж. Три доби ми чекали своєї черги і, нарешті, пройшли кордон.
У Польщі в Пшемислі нас зустріли дуже добре. Все організовано. Люди доброзичливі, дуже хочуть допомогти.
Мій двоюрідний брат швидко нас знайшов, і ми поїхали до нього додому в Тарнов. Господи, як добре що цей жах скінчився. І тепер ми чекаємо наших улюблених.