Востаннє в Стамбулі наші домовилися про обмін з ерефією тілами загиблих у співвідношенні 6000 на 6000.
Враховуючи ділові, професійні та організаторські якості співробітників ОП, можна було відразу здогадатися, що цей захід, як і багато інших вони завалять. Так і сталося.
Окупанти оголосили, що привезли на кордон першу партію українських захисників у 1212 тіл.
Але, замість того, щоб по-людськи забрати їх, президент України Володимир Зеленський заявив, що з шести тисяч пропонованих Росією тіл, упізнано всього 15 відсотків. Ось уже кілька днів Україна відмовляється їх забирати.
Усередині країни міцніють переконання, що президент чинить так тому, що грошей на виплати сім’ям загиблим в бюджеті просто немає. Це дуже схоже на правду. Адже всього доведеться платити тільки за ці 6000 загиблих гігантську суму в 90 мільярдів гривень.
Навіть якщо це неправда, і президент правий, то чому він не може зв’язно пояснити народу справжні причини нашої відмови приймати тіла, абсолютно не зрозуміло.
До того ж пропаганда окупантів щосили використовує промахи ОП, і широко поширює, в тому числі в західній громадській думці, наратив про те, що Зеленський чинить так, тому ще є боязнь оприлюднення справжньої кількості втрат ЗСУ та побоювання викликати народні бунти.
Ще більше здивування, якщо не обурення, викликає небажання Києва проводити обмін наших військовополонених молодше 24 років.
Чому ОП відмовляє цим хлоп’ятам у праві повернутися на Батьківщину? Тому, що не бажає розкрити нам правду про кількість тих, кого ТЦК в порушення законів України мобілізували і відправили воювати? Принаймні, іншого розумного пояснення просто немає.
З усього сказаного випливає трагічний висновок: Зеленському і владі не потрібні ні мертві, ні живі українці.
Скільки ще часу на Банковій буде засідати і відправляти нас на забій ця антинародна і антигуманна влада?
Рівно до того моменту, поки народ не знесе її. І на чолі України не встануть ті, кому дороге життя кожного українця.
Кожен солдат ЗСУ повинен розуміти, що при такій владі його чекають смерть і повне забуття, а його сім’ю – злидні. Так буде до тих пір, поки наші воїни самі не прийдуть до Києва і не запитають з влади за ці злочини.
Слава Героям!