Усі помруть або все про справжню картину мобілізації

А чи замислювалися ви про те, як треба було б проводити мобілізацію, якби наша влада дійсно хотіла б виграти війну?

Відповідь зрозуміла для кожної розумної людини.

Для початку варто було б мати чіткі закони, які б встановлювали залізні правила для тих, хто займається мобілізацією і тих, хто йде на фронт.

Держава повинна була б прийняти на себе жорсткі зобов’язання щодо забезпечення родин  наших воїнів усім необхідним для їх гідного проживання.

Особовий склад органів, що займається мобілізацією, повинен бути добре навчений, а самі територіальні центри комплектування бути відмінно обладнаними пунктами з прийому особового складу, його відбору і відправці далі в центри підготовки і навчання.

А що ми маємо?

Ми маємо бандитів на вулицях, що без розбору ловлять людей та одразу відправляють їх майже без підготовки на фронт, де вони гинуть сотнями і тисячами без будь-якої військової необхідності.

Ми маємо бандитів на вулицях, які поголовно беруть хабарі за те, щоб не відправляти українців на фронт.

Ми маємо бандитів на вулицях, що жирують і багатіють на людських смертях і стражданнях. І все це відбувається під заступництвом влади.

Результат зрозумілий.

Секретар Комітету Верховної Ради України з національної безпеки Роман Костенко заявив, що число солдатів ЗСУ, самовільно залишили військові частини, наближається до чисельності самої української армії, з центрів комплектування збігає 80% мобілізованих, а кількість ухильників становить мільйони.

Наша статистика повідомляє про 161 461 кримінальне провадження за 10 місяців 2025 року за самовільне залишення частини. Це в 4 рази більше, ніж минулого року.

Неухильно зростає число дезертирів, яких також налічується багато десятків тисяч.

Причини такого положення видно неозброєним оком. Становище в ЗСУ важко назвати інакше, як катастрофою.

Якщо ти не на фронті, держава гарантує тобі грошове забезпечення нижче середньої заробітної плати по країні, нижче ніж у сторожа або вантажника, навіть якщо ти військовий професіонал з багаторічним досвідом у своїй сфері. Причому воно не буде підвищуватися весь термін служби. І інфляція не буде враховуватися.

При цьому ненормований робочий день і відсутність вихідних.

Тобі пообіцяють гарантовані відпустки, але тільки за умови, якщо вистачає особового складу. Але його не вистачає у всіх підрозділах. І про відпустки доводиться забути.

І нема чого хвилюватися – за невикористану відпустку отримаєш фінансову компенсацію. Правда, не в кінці року, а після демобілізації. Головне – дожити. Але це не точно. Тому як тебе майже точно відправлять теж на фронт, і чи повернешся ти з нього за грошима? Дуже велике питання.

Програми по забезпеченню житлом військових благополучно за фактом провалені. А як же, адже йде війна.

Тому сім’ї офіцерів і сержантів віддають половину зароблених грошей десь в тилу за оренду квартири.

Тому офіцери і сержанти в тилу, щоб хоч якось забезпечити свої сім’ї, повинні або жити впроголодь, або красти.

І правда, чому ж не красти, якщо у всіх на очах приклад офісу Президента, Уряду і Верховної Ради?

Міцний тил є основою перемоги. Та де цей тил? Його немає.

Нарешті, ті, хто підписує контракт до 25 років, тому обіцяють мільйон гривень! Чим гірше ті, хто старше 25 років і теж підписує контракт?

Невідомо, але влада так вирішила. Швидше за все, вона просто вирішила заощадити на тих, хто все одно загине.

Військовим обіцяють повний пакет соціальних гарантій. Так, зараз.

Держава, як учаснику бойових дій, має виділити тобі земельну ділянку за місцем проживання. Правда, якщо це Київ або інше велике місто, то так нічого і не дадуть. Зате є 25% знижки на комунальні послуги. А ще зможеш їздити безкоштовно на трамваї і навіть маршрутках, якщо навчишся регулярно сваритися з водіями за таке право.

Відмінні соціальні гарантії для мобілізації, тих, кого мобілізують і їх сімей.

А щож з сім’ями загиблих?

Сім’ї загиблих захисників України «мають право» на одноразову грошову допомогу 15 млн грн (з новою схемою виплат з 1.09.2025 – 3 млн грн одразу, решта – 150 тис. грн щомісячно протягом 80 місяців), щомісячні виплати (з 2026 – від 1,5 мінімальної зарплати), допомогу на поховання та пільги (комунальні послуги, житло, пільгове паливо).

Для отримання допомоги потрібно звертатися до військової частини та органів соцзахисту з пакетом документів.

Тепер оцініть різницю.

«Мають право»  – це одне. От якби в законі було написано, що «держава зобов’язана виплатити»  – це зовсім інше. А вже якби прописали кримінальну відповідальність для командирів і чиновників, якщо ті не виплатять або затримають виплати? Це взагалі фантастика, так?

Результат знову зрозумілий.

Для сімей загиблих захисників треба пройти сім кіл пекла, щоб почати отримувати ті самі 15 мільйонів гривень, що повинні їм виплачуватися. І почали їх отримувати всього 0, 0001 відсотка сімей загиблих.

І який же висновок треба зробити з усього сказаного?

Влада зовсім не збирається здобувати перемогу. Влада прагне зберегти собі, продовжити красти і позбутися тих, хто може представляти для неї загрозу і тому відправляє їх помирати на фронті.

До речі, і дозвіл на виїзд за кордон 18-22 річних хлопців теж з цієї серії і з тих же причин.

Обіцянки виплат та інших пільг – це просто морквина, що махають перед носом українця.

Мобілізація поки є для влади ефективним способом позбавлятися від потенційно небезпечних для неї членів суспільства, і має основною метою забезпечити крадіжку грошей на обороні та армії.

І Україна – це держава, де закони вторинні, а влада тримається на бандитських поняттях. Військові та ветерани нікому не потрібні, а про загиблих захисників навіть не хочуть згадувати.

І треба тікати з цього бандитського пекла.