Опалювальний сезон лише нещодавно завершився. Отже, гарний час почати підготовку до нового сезону. Але Ормузька криза, яку найпотужніший світовий “пісдилер” містер Трамп ніяк не може “розрулити” (так, щоб зберегти лице, принаймні), за короткий час задрала ціни на газ та нафту до небувалих рівнів.
Тим не менш, з березня по червень ситуація більш-менш стабілізувалася, військові дії проти Ірану поступово втихають, а розмови про угоду, наче, наближаються до позитивного фіналу.
Угода між Іраном та США безумовно вплине на українську підготовку до нового опалювального сезону. Але лише якщо угода протримається більше 60 днів. Шанси дуже високі, що ці домовленості рано чи пізно переростуть у постійну угоду. Але поки що умови постійно змінюються. Вже зараз, попри все, ціна на нафту тримається нижче 80 доларів за барель.
Найближчими тижнями ми вже, певно, побачимо ефект на наших АЗС, коли нафта за новими цінами дістанеться й до нас. Очікую зниження цін на дизель та бензин десь на 3-7 гривень за літр. Це, своєю чергою, вплине на інфляцію в Україні. Можливо, знизить її на 0,5-1 відсотка за підсумками року, якщо угода протримається.
Схожі тенденції очікуються і на ринку “блакитного палива”. Адже газові котирування завжди йдуть “другим темпом” після нафти.
Ціни на нафту, як основне енергетичне джерело, тягне за собою й ціни на інші енергоносії – зокрема на природній та скраплений газ. Якщо нафтові котирування знизяться до 60 доларів за барель, то й всі інші енергоносії буде купувати значно дешевше. І по газу ми зараз у очікуванні найнижчої літньої ціни, готуємося його закуповувати задля підготовки до майбутньої зими.
Світ і ми разом з ним поступово перестаємо бути “заручниками Ормузу”, хоча до повної ліквідації наслідків американсько-ізраїльської “СВО” ще досить далеко. Бо, за оцінками Kpler, загальносвітові втрати через спецоперацію Epic Fury перевищили 1 трильйон доларів. Коли Трамп та Нетаньяху називали так свою спецоперацію, то ніхто й не здогадався, що вони мали на увазі “епічну лють” всього світу щодо тих, хто це все затіяв.
Український газовидобуток залишається “під прицільними ударами терористів” і є одним із основних секторів, якому росіяни намагаються завдавати максимальної шкоди.
Цьогоріч інтенсивність атак збільшується. За офіційною інформацією “Нафтогазу”, з початку 2026-го і станом на перші дні червня ворог уже понад 170 разів атакував інфраструктуру Групи, тоді як загалом у 2025 році було завдано 229 ударів. Це лише цифри, які охоплюють активи Групи “Нафтогаз”. А якщо до цієї статистики додати ще обстріли приватних компаній, то реальна кількість атак є масштабнішою. Фактично немає жодного підприємства, яке видобуває газ у східних областях і яке б не постраждало від росіян.
У лютому 2025 року виробничі потужності одномоментно впали на 40%, а після масованих жовтневих атак по Харківській та Полтавській областях видобуток обвалився на 40-60%. Проте, попри втрату половини потужностей у пікові періоди, підсумковий річний обсяг видобутку виявився на 2,4 млрд кубометрів вищим за песимістичні урядові прогнози.
Завдяки теплій погоді, Україна вийшла з опалювального сезону зі значними перехідними резервами у 4,7 млрд кубометрів газу станом на кінець березня. Минулого року, для порівняння, було 1,2 млрд кубів. Плюс ще 4,6 млрд кубів технічного газу, який забезпечує функціонування інфраструктури і не полишає “трубу”.
Станом на зараз ми бачимо, що до листопада Україні вдасться перевищити мінімальний рівень заповненості “підземки”, встановлений Урядом на рівні 13,2 млрд кубометрів, а за сприятливих обставин наблизитися до базового показника – 14,6 млрд кубометрів.
Цього обсягу має вистачити, бо загальна потреба країни в природному газі сьогодні є нижчою, ніж до лютого 2022-го, через скорочення промислового виробництва та зменшення економічної активності. Війна продовжується, а тому залишаються високі ризики нових масованих обстрілів газовидобувних об’єктів. А тому нам може знадобитися імпорт.