Соцмережі облетіло фото воїнів ЗСУ, залишених командирами “на нулі” (передових позиціях) без продовольчого забезпечення і води протягом 17 діб (стало відомо завдяки допису дружини одного з цих військових). Аби загасити скандал знято з посад командира 14 ОМБР та 10 АК, хоча справедливість вимагає відправити їх туди, де вони залишили цих солдатів – із таким же забезпеченням!
Ще в квітні 2026 року в статті “Шлунки повисихали”: дружини бійців 14-ї бригади розповіли про місяці голоду на позиціях” ТСН розповіло про кричущі факти голоду на передових позиціях ЗСУ.
Інформацію підтвердило “Радіо” Свобода в матеріалі “Голодні бійці і “управлінський хаос”. Що сталося на позиціях 14-ї бригади ЗСУ”?
Через тривале виснаження та зневоднення організм бійців перестав приймати їжу, а їхній фізичний стан залишається критичним навіть після відновлення постачання.
«У мене навіть є відео, де вони збирають сніг, топлять на те, щоб було, як вижити. Як вони дощ збирають» – розповіла в ефірі Радіо Свобода Ольга, дружина військовослужбовця 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ(прізвище не називаємо з міркувань безпеки).Її чоловік – Сергій, мобілізувався на початку повномасштабного вторгнення. Він зайшов на позицію 23 серпня 2025 року, а вже з січня цього року почав недооотримувати харчі.
Ольга каже, що разом з іншими родичами військових бригади від початку січня 2026-го зверталася до Міноборони, але їхні звернення ігнорували.
Полковник запасу Анатолій «Купол», командир 53-ї ОМБр (2024), ще тоді вважав, що йдеться про загальну проблему фронту:
«У нас на фронті купа позицій, які не відповідають реальній тактичній ситуації. Позиції давно напів оточені, позиції, в яких немає зв’язку, вони світяться на дельті, і командир бригади просто боїться зробити доповідь. Він часто обманює, щоб залишитись на посаді. По всьому фронту обман, що там є позиції, а там люди давно в оточенні, їх пора давно вивезти, сенсу їх тримати там абсолютно немає. Таких позицій на фронті близько 30%».
Головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський наказав командувачам угруповань і командирам корпусів до 20 травня перевірити організацію логістичного забезпечення військовослужбовців, які виконують завдання на передньому краї оборони, повідомив 25 квітня Генштаб Збройних сил України.
Крім того, за повідомленням, Сирський доручив «вжити всіх заходів для забезпечення засобами підвозу, евакуації, наземними роботизованими комплексами й іншим обладнанням».
Але ж на фронті як був управлінський хаос, так він залишився. Батальйони віддають в інші бригади. І навіть ми вийшли до того, що віддають не по батальйону, а вже поротно.
Зрозуміло, що там до таких підрозділів ставляться як до чужих, і постачають їх в останню чергу. Голод там став типовим явищем.
Проблеми з продовольчим забезпеченням загострюються тим більше, чим ближче до передової. Труднощі з доставкою пайків в окопи дозволяють начальникам продовольчих служб та командирам красти фактично безконтрольно.
Джерела говорять про багато десятків оголошених підозр за статтями про крадіжку продовольства, але це крапля в морі. У реальності мова йде про цілих вагонах і ешелонах вкрадених продуктів.
Вищестояще командування, антикорупційні органи і СБУ дивляться на те, що відбувається крізь пальці. Для того, щоб пред’явити підозру, треба самим їхати на ЛБС, а цього ніхто не хоче робити.
Байдужість до життя українського солдата починається з буса ТЦК – виловлюють у нелюдський спосіб – і “на нулі”ставляться не по-людськи, бо це одна система цінностей, де життя людини – ніщо.
Мобілізовані в один голос говорять про жахливе харчування в ТЦК і навчальних центрах. На фронті становище ще гірше. Там харчуватися просто нічим. І наші захисники виживають як можуть на підніжному кормі.
Голодний солдат добре воювати не може.