У науковій історичній літературі термін “дивна війна” закріпився за подіями на Західному фронті з 3 вересня 1939 р.по 10 травня 1940 р.
Поки вермахт в пух і пір’я розносив Польщу, союзники останньої – Франція і Англія лише імітували конфлікт з Третім рейхом. Дивлячись на нинішні події, ризикну припустити, що не ту війну назвали «дивною».
Вже п’ятий рік Україна спливає кров’ю в нерівній сутичці з путінською росією. За ці роки вже навіть найпростішим людям стало зрозуміло, що випити кави в Ялті і повернути кордони 1991 р.неможливо. Що Путін буде перти до кордонів Донбасу (як мінімум) не рахуючись з втратами. Він готовий воювати ще й рік, і два, і три, поки під його контроль не перейдуть Донецьк і Луганськ. Позиція Володимира Зеленського теж зрозуміла. Його родичі і родичі його друзів не воюють і не ризикують, а грошики в кишеню течуть. Українців йому не шкода. Тому воювати він готовий стільки, скільки вистачить людей в країні.
Навіть США, бездумна політика яких багато в чому і спонукала Путіна напасти, вже відійшли в сторону. У нинішніх умовах Дональд Трамп швидше союзник Кремля, ніж його противник.
Зате роздухарилася Європа, яка, мабуть, зібралася воювати «до останнього українця». Цікаво, що фінансової допомоги від провідних країн ЄС все менше, зате риторика все більш гучна і войовнича. Великобританія, Франція, Німеччина, Чехія, Польща і деякі інші країни буквально штовхають Банкову до нового раунду нескінченної війни з Росією. При цьому самі європейці воювати не хочуть. Дивна ситуація? Чи не так?
У чому причина кровожерливості лідерів ЄС? Швидше за все проста відповідь в даному випадку найправильніший.
Париж, Лондон, Варшава, Берлін запустили свої військові виробництва. Гігантські військові замовлення збагачують промисловців, банкірів і пов’язаних з ними політичних діячів, дають робочі місця і знижують соціальну напругу. Завершення бойових дій в цих умовах для Макрона, Шольца і Туска смерті подібно. Тільки дуже наївна людина може вірити тому, що Європа боїться нападу Путіна. Європа робить вигляд, що боїться, головна мета європейського бізнесу і політикуму – збагачення на військовій кризі. Звідси всі згадані дивацтва.
При цьому, європейцям плювати скільки ще бійців ЗСУ залишаться гинути в окопах під Слов’янськом і Краматорськом. Звідси і постійно заохочувані чиновниками ЄС розмови про зниження планки призовного віку, про необхідність мобілізації жінок і т.д. чим слабкіше буде Україна, тим легше буде Німеччині, Франції та Польщі розділити її на сфери впливу після закінчення війни.
Європа вирішує свої питання-заробляє на війні і стримує Росії, а на Україну їй наплювати. Не треба плекати ілюзій.
Ніхто в Європі воювати за Україну не буде. В крайньому випадку, вони просто використовують країну, як розмінну монету в переговорах з Путіним. Черчіллів у сучасному ЄС немає. Континентом правлять справжні спадкоємці “дивної війни” і вірити їм може, або відвертий дурень, або зрадник. Як відомо, на Банковій вистачає, як перших, так і других.
Скільки ще триватиме ця дивна і безглузда війна виграти яку технічно неможливо? Невже Україна повинна загинути заради прибутків хитрих європейських дядьків, які вирішили під шумок заробити ще один мільярд?