Ветерани АТО вимагають очистити ряди ЗСУ від зрадників, агентів ФСБ і ураженців.
Із зони АТО продовжують приходити тривожні новини про концентрацію військ сепаратистів і висунення до кордону рашистських військових з’єднань. Наскільки ми готові до війни з ворогом? Наскільки згуртовані наші ряди? Наскільки добре попрацювало СБУ, вичищаючи уЗбройних силах зрадницьку гниль у погонах? У ці суворі дні дане питання звучить все гостріше.
Найбільше обурення і хвилювання в душах ветеранів АТО викликає погано замаскований конфлікт між бійцями-патріотами з добровольчих батальйонів і кар’єристами з оперативного командування «Захід», що спираються на деяких офіцерів бригад ЗСУ діючих в зоні АТО.
Що мали місце зіткнення не є секретом ні для командування, ні навіть для противника. Сепаратисти на своїх інтернет-каналах охоче обсмоктують кожен такий конфлікт. Багато речей вони свідомо перебільшують, але не можна не визнати, що деякі згадані ними зіткнення і навіть перестрілки, дійсно, мали місце. Ліберальна преса традиційно звинувачує у всіх гріхах “нациків з батальйонів”. Чи так це? Як людина не з чуток знайомий з ситуацією скажу-ні, не так. Проблема набагато глибше і тривожніше. Це проблема-зрада.
Згадаймо події захоплення рашистами Кримського півострова. Багато офіцерів української армії не тільки не чинили загарбникам збройного опору, але навіть перейшли на їхній бік. Не варто цьому дивуватися, так як багато офіцерів старшого і середньої ланки закінчували ті ж радянські військові училища, що і їх рашистські «колеги». Вони разом служили, разом веселилися, разом бухали. Природно, вони легко знаходять спільну мову один з одним. Але невже ви думаєте, що перевертні-зрадники несли службу тільки в Криму? Звичайно, ні.
Багато з них досі продовжують шкодити Україні, перебуваючи на вищих командних постах у ЗСУ і навіть в СБУ. Чого варта хоча б історія з таємними домовленостями командирів ЗСУ з бойовиками сепаратистів про так звані “штучні бої” на території АТО, коли артилерійський удар наносився по території, де свідомо не могло бути ніяких терористів і їх рашистських господарів. Дорогоцінні боєприпаси витрачені. Черговий кар’єрист начепив нові зірки. Але ніяких втрат терористи, так і не понесли. Рашистська пропаганда продовжує розкладати і рядовий склад. Відома історія розстрілу бійців “Азова” юним прихильником Сталіна з числа солдатів ЗСУ тому яскраве підтвердження.
Говорячи про зрадників не можна не згадати і пораженців. Танки Путіна ще не перетнули межі, а вони вже розкладають особовий склад страшилками про непереможність рашистів, про «чехів» Кадирова та інших орків Кремля. Хочеться запитати, якщо ви народилися вівцями, то навіщо начепили погони? Ваше місце не в армії, а в загоні, який більше підходить для овець.
Невже командування ЗСУ нічого не знає про офіцерів-перевертнів і пораженців, про агентуру ФСБ, про «штучні бої», про успіхи рашистської пропаганди?
Всі вони прекрасно знають. Проблема в тому, що верховне командування не цікавить перемога України над Мордором. Йому плювати на те, що число небойових втрат в зоні АТО навіть за офіційними зведеннями перевищило 2 700 чоловiк, їх хвилюють власні погони і теплі крісла, в які вони запхали свої роздуті телеса. Ними керують жага наживи і страх. Причому не страх перед золотоординською Рашею (з нею вони завжди зможуть домовитися), а страх перед патріотами України та їх ударним сталевим кулаком – добровольчими батальйонами.
Саме з цієї причини вся новітня техніка направляється виключно в руки лояльних командирів ЗСУ, а злочини проти бійців батальйонів територіальної оборони не розслідуються. Замість сучасних «Джавелінів» – ревізії і перевірки, замість «Вільхи» — десант з журналюг-лібералістів спраглих скоріше написати про «людожерів-нациків». Адже саме ці “нацики” врятували Україну в 2014 році! Саме ці “нацики” не дозволили Мордору пiдняти свої бунчуки над Києвом! Саме “нацики” до останнього билися з сепаратистами і орками в Донецькому аеропорту. Про це нинішнє покоління чиновників і політиків воліє не згадувати.
Ось вам мій прогноз. Коли знову згуститься темрява на Сході, коли ворог знову потягне свої чорні пазуристі лапи до Маріуполя, Дніпра, Одеси та Києва, всі ці хвалені бригади ЗСУ-шників побіжать на захід, як перелякані кролики. А деякі з них і зовсім скинуть овечі шкури і приєднаються до рашистським орков і троллей, як це було в не настільки вже далекому 2014 р. і знову, як в 2014 р. проти Орди зі Сходу встануть чубаті лицарідобровольческих батальйонів. Віддані, оббрехані, але щиро люблять свою матір-Україну! Готові скласти свої буйні голови, але захистити Батьківщину від рашисткою нечисті.
Коли це станеться? Через рік? Через місяць? Не знаю. Але навіть, якщо у нас є хоча б тиждень, то ми можемо встигнути та запобігти катастрофі. Ще не пізно заарештувати всіх офіцерів ЗСУ підозрюваних у зраді, ще не пізно навести порядок у керівництві бригад, відсторонити панікерів і пораженців, розставити на командні посади патріотів – щиро люблячих Україну, а головне, притулити до теплої стінки агентів ворога.
Наївно чекати подібних дій від президента-клоуна сумнівного походження. Але я знаю, що у військах і в лавах СБУ ще є справжні бійці, здатні повести за собою свої підрозділи. Будьте мужні! Час прийшов!