Українські націоналісти пред’явили політичний ультиматум католицькому митрополиту у Львівській області.
Ось уже котрий рік, жителі України спостерігають за конфліктом між націонал-радикалами “Правого сектору” та представниками Української Православної Церкви Московського Патріархату. Як з’ясовується, цього “побоїща” радикалам виявилося мало, і вони спробували відкрити «другий фронт». Цього разу, жертвою їхньої атаки, стали лідери Римо-Католицької церкви в Україні. Так, днями два видних націоналіста-лідер «Правого сектора»у Львові – Тарас Бобанич і його колега по «Нацкорпусу» Степан Віняр нанесли візит митрополиту Львівському Мечиславу Мокшицькому. Про цього духовного лідера українських католиків наші читачі могли чути у зв’язку з відомими подіями навколо повернення Римо-Католицької церкви будівель храмів, які не використовують уніати. У цій історії Мокшицький показав себе “твердим горішком”, здатним послідовно відстоювати інтереси своєї пастви. Можливо тому, націонал-радикали і вирішили “розгризти” його першим.
Обидва гості митрополита добре відомі у вузьких колах, як агресивні прихильники страхітливих акцій “прямої дії”. Бобанич, з 2013 року, очолює «силовий блок» «Правого сектора». Брав участь у бойових діях на Донбасі, був помічений в числі активних прихильників Київського маршу присвяченого дивізії СС «Галичина». Не менш брутальний і Степан Віняр-ветеран АТО, голова ГО “ГК “Азов”, організатор смолоскипної ходи в пам’ять про Романа Шухевича. Ось ці два “патріоти” і ввалилися в келію до Мечислава Мокшицького.
Згідно з відомостями, що просочилися до преси, формальною причиною візиту до було його залучення в пропагандистську компанію проти прихильників УПЦ. Мокшицькому був пред’явлений ультиматум – його зобов’язали розпочати роботу в католицькій пастві з метою створення негативного образу УПЦ в регіоні. У разі відмови, наці пригрозили митрополиту блокуванням католицьких парафій і фізичною розправою.
Чи варто дивуватися, що подібна заява призвела до скандалу. Знаючи твердий характер митрополита, можна було відразу припустити, що на подібні провокації він не піде. Можливо, саме на цьому і будували свій розрахунок Бобанич і Віняр. Відмовляючись від участі в атаці на УПЦ, Мокшицький мимоволі протиставив себе офіційній політиці Києва, і, тим самим, фактично став на одну дошку з сепаратистами, «зрадниками» і «москалями». Тепер Бобанич і Віняр отримали формальний привід для атаки вже на самого Мокшицького і католицьке населення області, в цілому.
Під митрополита націоналісти копали вже давно. Ще в 2017 р.один з кліриків УГКЦ Юрій Бойко прозоро натякав, що оточення Мокшицького, нібито, підтримує антиукраїнські настрої і співпрацює з «колишніми» членами радянського КДБ». Не виключено, що провокаційний похід до митрополита представників націонал-радикалів, є частиною великої кампанії спрямованої проти українських католиків.
Митрополит Мокшицький, який регулярно закликає нацистів покаятися за Волинську різанину, може стати першою жертвою радикалів.
Якщо в 2017 р вони лише спалювали його портрети, то тепер справа може цим не обмежитися. Після того, як на митрополита навісили клеймо «агент Москви» загроза фізичної розправи стає все більш реальною. Адже одна справа боротися проти Мокшицького, як етнічного поляка і провідника польських інтересів, і зовсім інша – атакувати союзника «агресора зі Сходу».
Розуміючи це, представники католицької церкви поспішили офіційно спростувати сам факт зустрічі Мокшицького з Бобаничем і Вінером, ймовірно, розраховуючи, що конфлікт розсмокчеться сам собою. Останнє видається малоймовірним. Особливо враховуючи, контекст даної події. В умовах тліючого конфлікту на Донбасі, націоналістичні настрої вимагають додаткового підживлення. Якщо населення не можна згуртувати “російською загрозою«, то, чому б не згадати іншого» давнього ворога України” – поляків. Очевидно, що країна не витягне гібридної війни на два фронти. Протистояти московському стрільцю і крилатому польському гусару сучасний Київ явно не в змозі. Але місцевих націоналістів це, ймовірно, не сильно хвилює. Вони діють за схемою»вплутатися в бій, а там подивимося”. Тільки от чи витримає єдність України така “битва” – це велике питання.