Ви даремно сподіваєтеся, що коли в Росії “щось почнеться”, ви прийдете до Бєлгорода та Курска, на Кубань та Дон як авангард НАТО.
Вам не терпиться стати поліцаями і безкарно вбивати жінок, дітей і бабусь? Як це робили ваші діди в лавах ОУН-УПА та дивізії СС «Галичина»?
І як це деякі з вас зараз роблять на Донбасі.
Самі ви воювати з Росією не будете. Це у вас у крові. Це спадкове. Гени Бандери, Шухевича і Мельника говорять вам, що з руськими стикатися у відкритому бою для вас те ж саме, що викопати могилу самому собі, та й лягти в неї.
Ви самі відмовилися від братства з російськими та іншими народами колишнього СРСР.
Ви стали на бік зла, на бік тієї самої Європи, що 80 років тому прийшла на нашу землю. Ця сама Європа знищила на українській землі чи то 8, чи то 14 мільйонів. Малих дітей, невинних дівчат, людей похилого віку. Ніхто поки так і порахував точно, скільки їх було насправді. І тому це ще страшніше.
Тоді нашу землю звільнила Червона Армія, в якій разом з українцями були росіяни, грузини, білоруси, євреї, вірмени, буряти та інші народи СРСР.
А зараз ви заборонили червону зірку і георгіївську стрічку. Зараз ви маршируєте вулицями стародавнього Києва зі прапорами 14-ї дивізії СС «Галичина» і нацистськими свастиками. І б’єте ветеранів, які наважилися надіти свої бойові ордена і вийти з ними на вулицю.
Тепер Четвертий рейх Європи в особі НАТО знову топче українську землю. І ви, як ОУН-УПА 80 років тому, знову допомагаєте заходу грабувати свою землю.
Пенсіонери вмирають з голоду, молодь поголовно тікає, а ваші митарі – олігархи і чиновники все підвищують та підвищують тарифи. Бо не нажруться ніяк.
В окупованих Харкові, Києві та Рівному, Житомирі та Полтаві, Мелітополі та на Донбасі 80 років тому німці труїли людей у «душогубках».
Велика актриса Людмила Гурченко в книзі “Оплески” описала одну з облав на харківському ринку:
— Певну ділянку людного місця німці тихенько брали в кільце, відтираючи народ від прилавків, кидаючи «товар» на землю. Прикладами в спину все ближче і ближче підштовхували людей один до одного. Бог мій, яка це була паніка! Відчайдушні протяжні крики – ” Мамочка!», «Го-о-осподи!”, “Врятуйте!”- змішувалися з німецькими: “Шнель!”, “Століття!”, “Ферфлюхтер!» А коли кільце було стисло так, що люди вже стояли впритул один до одного, німці розривали це кільце з одного боку, а з протилежного випускали вівчарок.
Навчені собаки далі діяли вже самі. Вони гнали натовп переляканих людей, які нічого не міркували, в точному напрямку — до «душогубок». Ми врятувалися від»душогубки”. Ми запізнилися. Але я бачила зовсім близько, як чорно і страшно було в машині без вікон. Як люди, притиснуті один до одного, з перекошеними від жаху обличчями дивилися на машини, хапаючи останнє свіже повітря. Вони вбігали по дошках в машину… була видна спина, але, опинившись в машині, людина тут же розвертався обличчям. Так і миготіли: спина — обличчя, спина — обличчя. Такі різні люди, різні особи. А один літній сивий дядечко навіть посміхався. Я подумала, що це і є, напевно, божевільний…
Всього у Харкові, як було встановлено після звільнення, таким злочинним і нелюдським способом було знищено не менше 30 тисяч осіб.
Тепер наш уряд знищує громадян України за допомогою коронавірусу, звірячих тарифів на послуги ЖКГ і продовження братовбивчої війни на Донбасі.
І стала вся Україна одним великим і безпросвітним гетто.
Влада цих христопродавців, що продали душу свою дияволу і долару, тримається на вас. На тих, хто спалював людей в Одесі і розстрілював їх у Маріуполі, а тепер вбиває дітей на Донбасі, «зігує» на вулицях українських міст і тримає в страху нещасних українців.
Та хіба ж є на світі ще такий народ, де б знайшлося стільки тих, хто б так знищував своїх же братів і сестер?
Та хіба ж є на світі ще такий народ, що був би такий нещасний?
І скоро, зовсім скоро перейдений буде рубіж неповернення.
Але є поки ще шанс. Він зовсім малий, але він є. Вчинити треба так, як чинили багато членів ОУН-УПА, які усвідомили, що вбивають вони свій же рідний народ. Виходили вони зі своїх схронів, і за допомогою інших народів СРСР покінчили з лісовими бандитами, вбивцями, бузувірами і гвалтівниками.
Багато українців і тепер розуміють, що воювати зі своїм народом і з росіянами – це найбільший гріх. Цієї весни в Івано-Франківській територіальній закликали до ЗСУ 3555 осіб. З’явилися всього 528, явка 15 відсотків. Так само йдуть справи із закликом скрізь по Україні. А на Сході і того гірше.
Василь Кук, один з командирів УПА, заарештований у 1954 році, написав покаянного листа українському народові. Воно було широко опубліковано на Заході:
19 вересня 1960 року Василь Кук виступив по радіо зі зверненням до всіх українців, що живуть за кордоном, в якому визнав Радянську владу на Україні законною і зрікся ОУН-УПА.
Звичайно, тепер на Україні офіційно прийнято говорити, що Кук так хитро тоді обдурив владу. Тим більше, що після здобуття незалежності України в 1991 році, він і сам став це стверджувати.
Але факт залишається фактом: багато зі сказаної Куком гіркої правди вам треба зрозуміти.
А якщо побачив би пане Кук нинішню Україну, то плюнув би він в очі усім зрадникам, що панують тут нині, та й прокляв би їх. Бо продали вони Батьківщину Заходу разом з нашим народом.
Якби ви знали, паничі,
Де люди плачуть живучі,
То ви б елегій не творили
Та марне бога б не хвалили,
На наші сльози сміючись…
І немає життя на Україні.
ВИ ПОКИ НІЧОГО НЕ ЗРОЗУМІЛИ. НЕМАЄ ВЖЕ УКРАЇНИ. А Є БЕЗПРАВНА ТЕРИТОРІЯ ПІД ОКУПАЦІЄЮ ЧЕТВЕРТОГО РЕЙХУ ПІД ІМ’ЯМ «НАТО».
Своїми ж власними руками допомагаєте ви вбивати свою Батьківщину. І не Росія, не Путін в цьому винні. А ви самі.