У полоні в окупантів перебуває багато наших захисників, які вже перебувають у катівнях багато років. Зокрема, це ті, хто засуджений окупаційним режимом за різні “злочини”, нібито вчинені ними.
Сьогодні це 224 людини, які Росія готова віддати в обмін на своїх полонених, які знаходяться у нас.
Близькі та рідні наших полонених індивідуально зверталися до органів держави-агресорки, щоб дізнатися про їхню долю та з’ясувати можливість їхнього повернення додому. Ними було отримано позитивну відповідь і згоду росіян на обмін. Москва погодилася. Та опублікувала списки, які підготували за підсумком особистих звернень українських матерів, рідних і близьких.
Українській стороні були передані списки цих громадян. Однак Київ відмовився від цих пропозицій.
Замість цього був опублікований список українських військовополонених, яких московити нібито відмовляються міняти. Насправді ж вони їх готові віддати хоч завтра, але, зрозуміло, в обмін на російських полонених. І навіть опублікували списки тих наших захисників, яких готові до обміну.
Однак ОП чомусь використовує цей факт як привід звинуватити москву в тому, що вона не бажає віддавати українських полонених.
Росіян можна і потрібно звинувачувати в багатьох порушеннях Віденської конвенції, але це не той випадок.
На сайте Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими повідомляють, що “повна відкритість списків неможлива з міркувань безпеки самих бранців. Натомість система працює точково: кожне підтвердження полону, зміна місця утримання чи новий запис про стан здоров’я одразу відображається для родичів. У серпні 2026 року Коордштаб вніс понад чотири тисячі свіжих записів, підтвердивши перебування 15 захисників, яких раніше вважали зниклими безвісти”.
Мовлять, що “єдине надійне місце, де списки полонених реально оновлюються і доступні родині, — особистий кабінет Координаційного штабу”.
Друге обов’язкове джерело — Національне інформаційне бюро. Номер 1648 дозволяє отримати виписку з Єдиного реєстру осіб, щодо яких встановлено факт перебування в полоні. Заяву можна подати через ботів у Telegram або Viber, електронною поштою чи поштою. У нашій практиці саме виписка НІБ часто стає офіційним документом для отримання державної допомоги.
Третій канал — Об’єднаний центр СБУ з координації пошуку. Телефони 0 800 501 482 та +38 067 650 83 32.
У цих джерелах інформації виявився список 224 наших полонених, яких москва готова віддати, проте у нас повідомляється, що вони “кинуті”.
У реальності влада відмовляється забирати наших “засуджених” і використовує їх як інформаційний привід для того, щоб звинуватити державу-агресорку.
Таким чином, долі наших хлопців виявляються простими пішаками на шахівниці великої геополітичної гри.
Чи гідна така поведінка для України? Навіщо заради чергового піару ОП позбавляє наших полонених, їх рідних і близьких останньої надії на возз’єднання?