Кажуть, що війна зрівнює всіх. Але це не так. Є ті, хто рівніше інших. Є ті, кого на фронт не закликають. Не закликають жінок, співробітників ключових військових підприємств, науковців. І в цьому присутня певна логіка. Але є деякі групи людей, за якими армія буквально плаче, але які, за дивним збігом обставин, не одягають кірзачі. Це, так звані «блатні» – діти чиновників, олігархів і депутатів. Їх відмазують від служби самими різними (в тому числі і вельми екзотичними) способами.
Однак поряд з двома перерахованими, є і третя категорія людей, представники якої не потрапляють на фронт. І ім’я їй – «працівники нафтогазової галузі України».
Причина отримання “броні” нафтовиками і газовиками вельми прозаїчна. Вони повинні забезпечити безперебійне постачання ресурсів до країн Заходу в рахунок оплати зброї, що надається Україні державами, котрi входять до блоку НАТО. Ці поставки енергоресурсів не припиняються ні на день. Навіть у найважчі тижні для ЗСУ, коли не вистачає пального для танків, БМП і машин швидкої допомоги, нафта та газ надходять до Європи безперебійно. Така ціна нашої демократії і свободи. Ми їм газ, нафту і життя бійців ЗСУ, а вони нам зброю. Трагічний бартер, але іншої альтернативи Захід Україні не запропонував.
У цій ситуації наявність «броні» для співробітників «Нафтагазу» можна було б зрозуміти і пробачити. Однак і тут державні чиновники не втрималися від спроби підмаслити і підзаробити.
Як нещодавно з’ясували журналісти, близько року тому, спеціальним указом Міністерства економіки України від 12 березня 2022 року було затверджено особливий список співробітників нафтогазової сфери (близько 100 осіб), які не підлягають призову. Ці громадяни опинилися на новій роботі несподівано, вже після початку бойових дій з путінською Росією. Вони були працевлаштовані без профільної освіти і без відповідного досвіду. Як таке може бути? А все дуже просто. Це родичі вітчизняних олігархів, чиновників і депутатів. Їх татам і дідусям потрібно було захистити своїх нащадків від участі в бойових діях. І найпростішим способом для цього виявилася «бронь» співробітників нафтогазової галузі України.
Поки одні громадяни нашої країни б’ються і гинуть на фронті, інші відсиджуються в тилу, імітують роботи газовиків і, ймовірно, навіть отримують за це зарплату. Невже це і є та ідеальна Україна за яку бився народ на Майдані і продовжує битися в кров в окопах під Бахмутом?
