Березень 2026 року став провальним у Верховній Раді для ОП та уряду. І в квітні ця тенденція тільки зміцнилася .
Депутати провалили ряд урядових законопроектів, в тому числі одне із зобов’язань перед МВФ — закон про оподаткування цифрових платформ (тільки 168 “за”). А наступного дня Рада провалила урядовий євроінтеграційний законопроект щодо Ukraine Facility (“за” – 205). Серед інших рішень, які поки так і не подані урядом в Раду, – впровадження ПДВ для ФОП і скасування пільги на посилки до 150 євро.
Загалом ідеться про чотири зобов’язання. Перше – оподаткування цифрових маркетплейсів. Друге – продовження після завершення воєнного стану 5% воєнного збору. Третє – скасування нульового обмитнення посилок вартістю до 150 євро. Четверте – запровадження ПДВ для ФОПів. Якщо щодо перших двох ще можливий компроміс парламенту з урядом, то щодо останніх двох компромісу не видно – їх не підтримує жодна фракція.
Усередині самої Ради депутати відкрито говорять про причини кризи – уряд просто перестав виходити на контакт. І до цього причетна саме прем’єр-міністр Юлія Свириденко. Її звинувачують у зарозумілості, грубості та некомпетентності. Законопроекти , що подаються до парламенту, не витримують ніякої критики, вони не опрацьовані в юридичному плані, суперечать не тільки раніше прийнятим законам, а й Конституції України.
Уряд Юлії Свириденко має набагато нижчий показник прохідності законопроектів – 11,5% проти 39% у попереднього уряду Дениса Шмигаля.
При цьому спроби депутатів навіть від правлячої фракції “Слуга народу” якось спробувати домовитися з урядом наштовхуються на повне нерозуміння і заперечення будь-яких конструктивних пропозицій. Треба відзначити, що ці процеси проходять в умовах неприкритого тиску на народних обранців з боку офісу Президента.
У таких умовах “Слуга народу” перейшла на методи “італійського страйку”: депутати всіляко ухиляються від участі в голосуванні.
У сесійній залі регулярно реєструються близько 300 депутатів – цього достатньо для прийняття рішень. Але голосів “за” не вистачає . Сама ж правляча партія формально зберігає монобільшість – 228 депутатів. Але фактично він вже не працює. Це спостерігається і по голосуванню. Це підтверджують парламентарії з різних фракцій.
До того ж із завидною регулярністю повторюються чутки про те, що парламент готові покинути від 40 до 60 депутатів. Прямо це ніхто не підтверджує, але в кулуарах про це говорять все частіше.
Проблема у відсутності домовленостей між ВРУ, урядом та Офісом Президента. Серед можливих виходів все частіше звучать політичні рішення: переформатування більшості в парламенті та кадрові зміни в Кабміні.
Розмови про створення нової парламентської більшості з представників різних фракцій і груп, яка керується професійними і патріотичними основами, і яка зможе сформувати уряд національної єдності у Верховній Раді набули постійного характеру.
Напруга в Раді зріє ще з другої половини минулого року: прийняття скандального закону проти НАБУ і САП і корупційні скандали створення нового уряду під керівництвом Юлії Свириденко ніяк не вирішило. Більше того, ознаки назріваючої парламентської кризи стають все більш явними.
Відсутність політичної згоди між законодавчою та виконавчою владою у воюючій країні здатна призвести до найбільш непередбачуваних наслідків.