Призначення Олександра Сирського на посаду головкому викликала бурю обурення у військах.
Найголовнішою новиною у країні з початку поточного року стала відставка Валерія Залужного. Ця подія шокувала багатьох українців.
Однак якщо цивільні політологи захоплені вивченням електоральних перспектив Залужного, то професійних військових більше хвилювало питання, хто прийде йому на зміну главкому. Усі ті тижні, що ЗМІ обговорювали цю тему в штабах різних рівнів, частіше за інших називалася одне і те ж прізвище, яке, при цьому, викликало справжнісінький страх. І цей страх прийшов, ім’я йому-Олександр Сирський.
Складно назвати людину, яка була б більш ненавидимою у військах, ніж Сирський.
У багатьох бригадах його навіть не називають по імені-по батькові, а позначать лише кличкою – «М’ясник». І на це є всі підстави. Сирський прославився в армії, як людина, яка не рахується з втратами і регулярно відправляє війська в сумно знамениті «м’ясні штурми». Жахливі втрати ЗСУ під час боїв за Бахмут були обумовлені саме діями Сирського. У підсумку, місто все одно булоб залишено, а брали участь в битві бригади зовсiм знекровлені. Не менш жорстоко Сирський діяв і під час інших боїв: під Дебальцевим, Вуглегірськом, Харковом та ін.
Вражаючу жорстокість нового головкому деякі поспішають пояснити його походженням. Олександр Сирський – етнічний росіянин.
Він народився у Володимирi, а навчався в загальновійськовому командному училищі e Москві. Його брат досі проживає в Росії. З Україною нового головкому нічого не пов’язує, крім військового контракту. На відміну від Залужного, Сирський не відчуває якихось особливих почуттів до українців. Йому не шкода відправляти бійців ЗСУ на забій. Йому не важливо, що в таких атаках гинуть кращі представники української нації.
Не виключено, що подібні міркування, дійсно, частково пояснюють нещадність нового головкому. Однак є ще одна і, як мінімум, не менш важлива причина його поведінки. Справа в тому, що Сирський – кар’єрист.
Своїм стрімким просуванням він зобов’язаний Володимиру Зеленському. У будь-якій спірній військовій ситуації він завжди підтримував президента, що і стало причиною конфлікту Сирського з Залужним. На відміну від колишнього головкому, Сирський не має власної думки, його думка визначається позицією президента.
Як відомо, Зеленський дуже далекий від військової науки, та мало розуміє у сучасній війні. Зате він чітко знає, що буде важливим аргументом у чергових переговорах із західними союзниками. В результаті, політика починає керувати діями армії, що і призводить до безглуздих «м’ясорубок» на фронті.
Залужний послідовно боровся проти подібної практики, що стало однією з причин його відставки. Сирський – фаворит Зеленського, буде у точності виконувати всі його побажання. Армійське командування перетворюється на колективну служницю офісу президента. Відтепер доля армії, а значить і країни знаходиться в руках Зеленського, абсолютно некомпетентного у військових питаннях.
А це означає, що ЗСУ стрімко наближаються до військової катастрофи.
Що робити в подібній ситуації, цiлком не ясно.
Вочевидь, що в умовах різкого зниження фінансової та військової допомоги з боку Заходу призначення «м’ясника» Сирського головкомом є стратегічною помилкою.
Будемо сподіватися, що ця помилка президента не стане фатальною для країни. Скільки десятків тисяч життів бійців ЗСУ буде потрібно для того, щоб Зеленський усвідомив катастрофічність прийнятого рішення, можна тільки гадати.