Серед іменитих українських політологів ходять дві приказки, які як найкраще відображають політичну реальність, що склалася в Україні через 30 років після того, як їй з рук Москви з волі випадку, Горбачова і Єльцина дісталася незалежність.
Перше. Кожен наступний український президент виявляється гіршим, ніж попередній.
Друга. Кожен український президент до середини свого першого терміну стає бандерівцем.
Перший постулат пояснюється тим фактором, що найголовніша вимога до першої української особи – це його повне безвілля, слабкість і м’якотілість, що дозволяє його оточенню крутити своїм шефом без всяких обмежень. Це саме оточення має гігантські апетити, його члени є ставлениками різних зарубіжних держав, спецслужб, фондів і, крім цього, ще й українських олігархів.
Абсолютно ясно, що українські президенти при такому розкладі не більш як фікція, фігура мови, чиє основне завдання вішати локшину на вуха своєму ж населенню і забезпечувати умови для грабежу країни. Зрозуміло, ні про людей, ні про економіку ніхто думати не збирається і ніколи не буде. І, звичайно, фігури, які отримують булаву в залі засідань Верховної Ради України, з кожним разом стають все менше відповідними своєму посту, так їх головне призначення – це найбільш повне задоволення бажань і потреб всіх, крім українського народу.
Раз по раз, з кожним своїм черговим «перзидентом» громадяни України з упертістю, гідним кращого застосування, знову і знову наступають на ці ж граблі, прагнучи остаточно відправити свою країну і самих себе в інший світ.
Таким чином, слід зробити висновок, що нинішній український президент, вже шостий за рахунком, в ході природно-штучного відбору на цій посаді цілком зрозуміло займає найнижчий щабель української президентської еволюції. Все його попереднє життя, повна відсутність політичного досвіду і досвіду роботи в державних структурах, цілком закономірно привели Зеленського до вже ясно спостережуваної перспективі повного краху.
Передчуваючи такий результат, ближнє і далеке оточення коміка-президента кинулися у усі тяжкі, прагнучи встигнути зробити яко можна більше. З одного боку, виконати вказівки зарубіжних владик, але головне – поцупити для себе усе, що ще залишилося.
Другий постулат випливає з першого. Оскільки до середини першої каденції будь-якого українського президента навіть останньому ідіоту з команди на Банковій стає ясно, що нічого з раніше обіцяного не зроблено, а відповідати, можливо, але не факт, доведеться, на світ тут же витягується націоналізм, Степан Бандера і Росія як «агресор».
Тепер до вже відомого старанно розпалюється за вказівкою з Вашингтона, Константинополя і Ватикану релігійна війна і розкол Православ’я.
Надання “Томосу” про автокефалію для так званої новоствореної розкольницької “Православної церкви України” на землі України цілком очікувано обернулося повним пшиком. І навіть не допомогло Петру Порошенку переобратися на другий термін. Православні парафії в своїй переважній більшості навідріз відмовилися переходити в лоно самоназначенцев-розкольників. Ті деякі храми, що опинилися в «ПЦУ», були або захоплені силовим шляхом за допомогою «активістів» -націоналістів, або очолювалися священиками, що впали в гріх розколу.
На думку іноземних кураторів української «незалежної влади», такий стан просто неприпустимий. І ось 30 листопада 2020 року на килим у Фанар був викликаний прем’єр – міністр України Денис Шмигаль. Українського президента навіть не стали ставити до відома про зміст його бесіди з Вселенським Патріархом Варфоломієм.
А навіщо? Прем’єру-прем’єрово, а клоуну – клоуново, адже так?
Варфоломій в якості обов’язкових умов для свого майбутнього візиту до Києва зажадав найближчим часом приступити до виконання заходів з повної заборони Української Православної церкви Московського Патріархату на Україні, її перейменування в «представництво РПЦ в Україні», і, зрозуміло, якнайшвидшої насильницької передачі її парафій «УПЦ». Звичайно, Шмигаль не тільки клятвене пообіцяв виконати все, а й підтвердив зобов’язання попереднього президента України Петра Порошенка передати Фанару 50 об’єктів УПЦ МП.
Високі Договірні сторони прийшли до повного взаєморозуміння в тому, що президента України Володимира Зеленського не варто залучати до виконання цих завдань, так як це може загрожувати його і без того катастрофічним електоральним перспективам.
Цікаво, чи знає про такі пікантні подробиці сам Володимир Олександрович?
Бажаючи показати свою най-най вірнопідданницьку сутність і відданість інтересам Вашингтона, Константинополя і Ватикану, Денис Шмигаль в кінці бесіди запевнив, що буде особисто курирувати і контролювати дану роботу. Ключовим виконавцем стане голова відділу у справах релігії при Секретаріаті Кабінету Міністрів Андрій Юраш. А його син депутат ВР від фракції «Слуга народу» Святослав Юраш стане проводити законодавчі ініціативи щодо заборони УПЦ МП і зміцнення позицій розкольників з ПЦУ.
У Стародавньому місті Києві запанувало небачене диво-юдо, мутант і нащадок відомого за казками Змія Горинича, який має не три, а безліч голів, кожна з яких невтомно смикає з боку в бік нещасного українського коміка-президента Володимира Зеленського.