9 квітня Конгрес США повернувся до роботи після канікул. У Білому домі наголошують, що пакет військової допомоги для України, який не можуть ухвалити вже більше 5 місяців, має бути винесений на голосування якнайшвидше. Водночас, за останньою інформацією, Палата представників може повернутися до розгляду законопроєкту лише за кілька тижнів. Тобто голосування навряд чи відбудеться до середини квітня, а можливо, затягнеться і на більш тривалий термін. Це пов’язано з тим, що частина Республіканської партії все ще скептично налаштована щодо допомоги Україні.
До США, щоб переконати тих, “хто блокує пакет допомоги Україні”, приїхав міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон, який провів зустріч з експрезидентом США Трампом та республіканцями у Палаті представників.
Своїми думками з приводу виділення Штатами військово-фінансової допомоги для України з OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
– Передбачалося, що після перерви, яка закінчилася 9 квітня, Палата представників першочергово візьметься за законопроєкт допомоги для України. Але вже відомо, що це питання відкладено. Тобто, з одного боку, американська еліта заявляє, що вона розуміє загрозу, яку становить Путін для України, Європи і Штатів. З іншого – більше п’яти місяців Штати не можуть ухвалити пакет допомоги.
– Головна причина пов’язана з передвиборчими перегонами в США. Що далі, то більш запеклою стає боротьба між кандидатами на посаду президента. І, на превеликий жаль, питання допомоги Україні стало заручником цієї внутрішньої політики. Але треба залишатися оптимістами, і підстави для цього є. Зі свого досвіду спілкування з колегами, з головами комітетів, зокрема й у Конгресі, я знаю, що існує тверда двопартійна підтримка.
Проблемною залишається позиція так званих крайніх республіканців, які орієнтуються на Трампа. Але з ними намагаються працювати як самі республіканці, так і Білий дім. Наскільки я знаю, переговори тривають. Адже йдеться не тільки про допомогу Україні. У загальному пакеті також – допомога Ізраїлю і Тайваню. А це важливі стратегічні пріоритети для Штатів. Тому боротьба продовжується, є й інші варіанти.
– Тривалий час республіканці просто гальмували виділення допомоги Україні, не пропонуючи інших варіантів. І ось всерйоз почали розглядати ініціативу про можливе надання коштів у вигляді позики. Ідея з’явилася з пропозиції Трампа. Наразі невідомі конкретні подробиці. Наскільки варіант з кредитом привабливий для України?
– Стосовно кредиту, то це мені нагадує свого роду ленд-ліз, також таку собі позику, яку потрібно віддавати. Ідеться не тільки про СРСР під час Другої світової війни, а й про Британію. Тобто тут спрацьовує певною мірою історичний прецедент. У тій ситуації, в якій ми перебуваємо зараз, ми розуміємо, що, найімовірніше, треба буде погодитись і на такий варіант.
Але, по-перше, це буде позика без необхідності сплачувати відсотки. І, по-друге, вона може бути скасована в майбутньому. У нашій ситуації головне – отримати своєчасну військову допомогу, далі вже будемо розбиратися, що і як. Звичайно, нам би хотілося, щоб був реалізований перший варіант – пряма допомога. Та мені здається, це може бути якийсь змішаний варіант. Частково позика, а частково – пряма допомога.
– У США вже відкрито говорять, що республіканці та їхній кандидат Дональд Трамп мають згадати, що вони — партія Рональда Рейгана, і підтримати Україну в момент, коли російські війська готуються до масштабного наступу у травні чи червні. Республіканець Майкл Тернер, який очолює спецкомітет Палати представників з розвідки, заявив, що деякі його однопартійці, члени Конгресу, транслюють російську пропаганду про війну в Україні. Раніше конгресмен Маккол заявив, що російська пропаганда “заразила неабияку частину моєї партії”. На ваш погляд, наскільки сьогодні російський вплив є реальним стосовно республіканців?
– Ця проблема дійсно існує, але вона має обмежений характер, і дуже добре, що самі республіканці це розуміють і намагаються боротися з таким явищем. Серед них є багато політиків, конгресменів, сенаторів, які є прихильниками підходу Рейгана. Тобто рішучості у зовнішній політиці та політиці стримування агресора.
Я спілкувався з головами комітетів з питань оборони та закордонних справ, і вони є республіканцями-рейганістами та підтримують Україну. На жаль, є певні маргінальні постаті, та вони не роблять загальної погоди. Тобто не мають великого впливу, але все одно це непокоїть, адже Росія часто користується з такого перебігу подій.
– Президент Зеленський заявив, що без підтримки США Україні буде важко не те що перемогти, але і вижити. При цьому навіть якщо допомога буде схвалена найближчим часом, затримка стала чітким сигналом, що майбутню підтримку не гарантовано, особливо з урахуванням президентських виборів у США цього року. Чи є надія, що Штати вирішать свої внутрішні проблеми й розпочнуть працювати з Україною, як і раніше?
– На мою думку, нам дійсно буде складніше отримувати допомогу до виборів, тому що внутрішньополітична боротьба буде тільки загострюватися. Тут треба проявити певну терплячість.
Але в нас дуже багато друзів у Конгресі, які розуміють небезпеку Росії, у тому числі для Європи і США. Які також розуміють, що це війна на виснаження, яку виграє той, хто отримує систематичну підтримку. Тому хоча це буде складніше, підтримка не припиниться.
– Міністр закордонних справ Британії Девід Кемерон відвідав США, де зустрівся з Трампом, щоб переконати його в необхідності підтримки України. За тієї інформацією, яка є на сьогодні, йому це не вдалося. На ваш погляд, чи можливо взагалі переконати Трампа в питанні української допомоги?
– Трамп є досвідченим політиком. І у розмові з ним треба знаходити відповідні аргументи, щоб показати, що блокування допомоги для України шкодить інтересам як США, так і його власним. Треба шукати відповідні аргументи і людей, які можуть це донести до нього. Я вважаю, що президент зробив дуже правильно, коли публічно запросив його приїхати в Україну.
– Це не вперше, але ж Трамп відмовляється…
– Принаймні ми готові його прийняти. Є багато людей, українських політиків, які готові довести необхідність підтримки України як для самого Трампа, так і для його країни.
– Повертаючись до візиту Кемерона, він заявив, що є певні кроки, які свідчать про те, що на саміті G7 на початку літа буде представлено дорожню карту стосовно використання російських заморожених коштів для потреб України.
– Це надзвичайно важливе питання для нас як з безпекового погляду, так і з погляду справедливості. Наприклад, коли наші партнери кажуть, що є можливість купити артилерійські снаряди, але треба гроші. То якраз ці російські кошти і можуть забезпечити таку можливість. Також вирішення цього питання надає впевненості, що ми не будемо залежати від внутрішніх політичних проблем на Заході, а будемо мати системну підтримку, незважаючи ні на що.
Яке буде рішення G7, наразі важко сказати. Тому що є країни, які підтримують необхідність конфіскації та передачі Україні активів РФ. Це Сполучені Штати, Канада, Велика Британія. Але є і хто проти, переважно європейські держави. Які вважають, що це може створити небезпечний прецедент, який матиме негативні наслідки для їхніх економічних інтересів. З цим треба рахуватися.
Та я впевнений, що якийсь компроміс буде знайдено. Тобто політичне рішення ухвалено стосовно цього питання. Тепер треба правильно його оформити, аби Росія не мала шансів для оскарження.
– Днями генсек НАТО Єнс Столтенберг запропонував передати під контроль НАТО управління контактною групою з постачання озброєння для потреб України, яке зараз контролюється Штатами, та створити фонд допомоги у 100 млрд. Цей крок спрямований на захист від будь-яких політичних змін після можливого переобрання Трампа. Наскільки дієвою є пропозиція Альянсу?
– Сумніви є стосовно цієї ініціативи, але основна ідея, наскільки я розумію, полягає в тому, щоби створити гарантії для України. Що буде стабільне постачання військово-технічної допомоги. Аби ми не залежали від того, що відбувається в політиці тієї або іншої країни. Це дуже позитивна ідея.
Другим елементом цієї концепції є необхідність зробити так, щоб був об’єктивний критерій надання допомоги. Наприклад, аби вона розраховувалася з погляду ВВП країни і певного відсотка. Ми розуміємо, що є країни, наприклад, маленька Естонія або Литва, їхня допомога Україні навіть перевищує 2% їхнього ВВП. Але в них невеличкі бюджети. І було би справедливо, якби більш могутні в економічному плані країни, такі як Німеччина, Франція, також надавали, умовно кажучи, ті ж 2% від їхнього ВВП. Це було б справедливо. І це також створювало б додаткові гарантії стабільного постачання допомоги Україні.