Вищий пілотаж мистецтва війни — зруйнувати замисли ворога і завдати йому поразки, не застосовуючи свого війська в бою.
І судячи з останніх місяців, росіяни дуже вправно користуються давньокитайськими стратагемами ведення війни. А деякі наші співгромадяни, на жаль, втратили розуміння, що їхні дії та публічні вислови перетворились на потужну зброю в руках ворога. Який не полишав, не полишає і ніколи не полишить свого прагнення знищити Україну.
Згадаймо, що у нас писали й поширювали в соцмережах два роки тому і порівняймо з тим, що зараз. Від черг до ТЦК і мемів “як служити – то всі хворі, а як воювати – то всі здорові”, ми дійшли до цькування військових з ТЦК та моральної підтримки ухиляння від захисту України.
Два роки тому (ще не маючи й десятої долі сьогоднішніх засобів ППО, озброєнь та досвіду повномасштабної війни!) ми з усім тим чудово розуміли, як важливо зірвати мобілізацію у Росії. Тішились кожному підпаленому там військкомату, раділи чергам їхніх ухилянтів, що панічно тікали до Грузії та Казахстану”.
Окрема тема – ставлення до військовослужбовців ТЦК. Сьогодні ТЦК та їх роти охорони в більшості укомплектовані військовослужбовцями, що втратили здоров’я на війні та визнані непридатними до проходження служби в бойових частинах. Як дійшло до того, що до цих людей, які пройшли пекло, стало прийнятним ставитись як до ворогів і називати “людоловами”?
Чому в усіх матеріалах про “неправомірні дії ТЦК” свідомо упускається найголовніший акцент: неправомірною передусім є відмова чоловіків від свого конституційного обовʼязку – захисту України?
Вже не кажучи про те, що всі кадри на кшталт “пакування в бус” принципово не містять, що саме в поведінці героїв матеріалу призвело до таких наслідків.
Розбий союзи ворога, розділи його бойові порядки – вчить давньокитайська стратегія війни. Протиставлення армії цивільним – один з її пунктів”.
Командувач Сухопутних військ, генерал-лейтенант Александр Павлюк