За роки українсько-російської війни в Україні жодна інша структура не викликає стільки ненависті і опору в суспільстві, як територіальні центри вербування та соціальної підтримки.
Для цього є всі підстави. Співробітники ТЦК і СП майже завжди діють поза рамками правового поля, нападаючи на українців на вулицях, вламуючись в будинки, використовуючи різні засоби, починаючи від газових балончиків і закінчуючи вогнепальною зброєю. Мобілізовані піддаються побиттю і знущанням до такої міри, що повідомлення про смертельні випадки в стінах територіальних центрів вербування та соціальної підтримки стали сумною українською реальністю.
Співробітники ТЦК, незважаючи на усі заяви влади, починаючи з президента Зеленського, припинити беззаконня, продовжують безкарно і нахабно порушувати закон. Метою є в першу чергу особисте збагачення.
У всіх регіонах України на базі ТЦК і СП сформувалися цілі кримінальні клани, які заробляють на примусовій мобілізації.
Схема проста: ті, хто не хоче йти на фронт і у кого є гроші, щоб відкупитися, туди не потрапляють. Ті, у кого немає грошей на хабар, йдуть назустріч своїй смерті.
Про масштаби цієї нестримної кривавої корупції свідчать факти про доходи тцкшників, які регулярно з’являються в пресі.
Ось Богдан Васкевич, співробітник ТЦК, протягом восьми років працював в різних ТЦК Одеси і області. Він володіє автостоянкою вартістю в мільйон доларів і квартирами біля моря в Одесі, одна з яких має площу в 145 квадратних метрів (місцеві ріелтори оцінили її в 20 мільйонів гривень).
Майно Васькевича частково оформлено на його дядька Ігоря Рожка. У минулому він був учителем історії, а останні вісім років також працював у різних торгових центрах Одеської області.
Батько Богдана Васькевича – Аркадій Васькевич, колишній військовий комісар ТЦК і СП “Овідіопольський”.
Аркадій Васькевич «налагодив механізм отримання коштів за сприяння в ухиленні від призову за мобілізацією, після чого ним особисто та за його вказівкою придбано ряд нерухомого майна та транспортних засобів, які в подальшому зареєстровані на членів сім’ї та близьких осіб». Таку версію викладають слідчі ДБР.
В нього три квартири, шість автомобілів, і котедж біля моря.
Помічник начальника з правової роботи Чернігівського об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Форостян придбав JEEP GRAND CHEROKEE 2021 року випуску за 200 000 гривень. Ринкова вартість такого авто в середньому становить 1,5 мільйона гривень.
Екс-керівник Броварського районного ТЦК та СП Юрій Бурляй користується елітним будинком у передмісті Києва, квартирою у Вишгороді та робить ремонт у двох квартирах у Борисполі. Більшість цього майна разом з автопарком сімʼї зʼявилися протягом останніх років, коли Бурляй очолював Броварський військкомат.
У березні 2024 року Бурляй почав орендувати будинок на 320 квадратів в елітному котеджному містечку неподалік від Києва. Будинок такого ж метражу без ремонту коштує 380 тисяч доларів США. Готовий котедж з ремонтом коштує 590 тисяч доларів США.
Власницею будинку, який Юрій Бурляй орендує понад рік, є… пенсіонерка Олена Черенкова. Через тиждень після купівлі котеджу вона здала його в оренду на той момент броварському військкому Бурляю.
У кожній області України можна без зусиль побачити на власні очі елітні автомобілі і шикарні хороми, що належать колишнім і діючим співробітникам ТЦК і СП. А скільки іноземних рахунків і нерухомості за кордоном належить їм, залишається тільки гадати.
Навколо насильницької мобілізації склалися інші злочинні угруповання, які заробляють мільйони на людському горі – судді, лікарі, поліція та інші. Вони діють спільно з тцкшниками: співробітники ТЦК залякують або хапають чоловіків, і ті відкуповуються від фронту, даючи хабарі тим, хто може видати фіктивні документи, що дозволяють ухилитися від моблізації. Йдеться про багато і багато мільйонів доларів і євро.
Ось, наприклад, суддя Мар’їнського районного суду Донецької області Сергій Ліпчанський схему видачі чоловікам призовного віку підроблених судових рішень про фіктивні розлучення, позбавлення батьківських прав та встановлення факту самостійного виховання дитини. У змові з іншими працівниками Марʼїнського районного суду він виніс рішення про позбавлення батьківських прав матері на користь батька, у результаті чого, той міг ухилятися від армії та виїжджати за кордон. На підставі подібних рішень понад 40 осіб виїхали за межі України.
Суддя отримав грошову вигоду у розмірі $3 000 за кожне прийняте рішення на користь чоловіків, які намагалися уникнути мобілізації та отримати можливість у подальшому виїхати за кордон.
Однак у містах і селах набирає обертів опір примусової мобілізації. Якщо в містах воно носить майже завжди стихійний характер і обмежується в основному втручанням перехожих, майже завжди жінок, то в сільських районах картина інша.
У багатьох селах сформовані патрулі, які перешкоджають в’їзду мобільних груп ТЦК і СП та навіть перегороджують дороги. Стали нерідкими обстріли.
29 квітня військовослужбовці групи оповіщення спільно з поліцейським офіцером громади у селі Верба Дубенського на Рівненщині побачили чоловіка, який йшов із велосипедом у руках. Той з автомата відкрив вогонь по військових та поліцейському.
В Олександрії Кіровоградської області чоловік зв’язав тцкшника, прив’язав його до свого автомобіля і так повіз по полю. Виявляється, цей воєнком мобілізував його брата в 110 бригаду ЗСУ.
Рано чи пізно війна закінчиться.
Та виникає резонне запитання – що буде потім з тцкшниками?
Якщо держава буде продовжувати закривати очі на їхні злочини, процес розправ точно стане стихійним і некерованим. До того ж з фронту повернуться ті насильно мобілізовані, яким вдалося дивом вижити. І вони точно захочуть помститися.
Буде велика кров, якщо влада не припинить це неподобство.