Слава Героям, слава українським воїнам, що відстоюють сьогодні територіальну цілісність України і борються з полчищами рососійських, а тепер і північнокорейських орків.
Але якщо до героїв, що віддають свої життя за нашу Батьківщину, питань немає і бути не може, то до Верховного Головнокомандувача є одне дуже важливе питання.
З якого такого бодуна ви, пане Президенте, відправили кращі бригади ЗСУ з кращим західним озброєнням в Курську область? З якого переляку ви, пан Верховний Головнокомандувач, кинули їх на вірну смерть?
Навіщо треба було відправляти стратегічні резерви на Курськ, коли криза фронту на Донбасі видно неозброєним оком? Втрата Селидова, Гірника, Шахтарська, Вишневого це ще не все, що нас чекає найближчим часом.
Яким був стратегічний задум цієї ідіотської авантюри?
Будь-який першокурсник військового університету самої забитої африканської країни скаже, що тих сил, які кинули ЗСУ в Курську область, явно недостатньо, щоб дійти навіть не до самого Курська, або хоча б до АЕС в місті Курчатові. Їх критично мало навіть для того, щоб утримати ту саму тисячу квадратних кілометрів, про які ви так хвалилися, пан Верховний Головнокомандувач.
Так в чому ж був сенс Курської операції?
Як відомо, наші бригади, що увійшли в Курську область росососії, переважно озброєні західною технікою і озброєнням. А вони вимагають свого палива, мастильних матеріалів. Західній зброї і артилерії потрібні боєприпаси свого калібру. Нічого цього на території орків немає зі зрозумілих причин.
Возити сотні тонн таких вантажів доводиться з нашої Сумської області. Через те, що у противника переважна перевага в повітрі, на позиції наших хлопців в Курській області ледь потрапляє одна десята частина того, що відправляють з Сум.
Логістичній кризі сприяє вельми ограченное число мостів і шляхів підвезення, які до того ж повністю контролює розвідка окупантів.
Starlink на території росососії не працює. Це означає, що ЗСУ втратили там свою найважливішу перевагу – організацію управління. З цієї ж причини ми не можемо там ефективно використовувати деякі БПЛА.
Як результат, наші втрати в Курській області значно перевершують такі показники на Донбасі або в Харківській, Херсонській та Запорізькій областях.
Людські ресурси країни-окупанта значно перевершують наші. А наші “стратегічні” уми замість того, щоб берегти життя кожного військовослужбовця, кинули їх помирати на територію країни-агресора. Замість того, щоб стримувати натиск полчищ орків на своїй землі.
Якщо пан Верховний Головнокомандувач так хотів допомогти кандидату в президенти США від демократів Камалі Харріс перемогти Дональда Трампа, то це наївно і нерозумно. І, більш того, злочинно життями українських хлопців оплачувати обрання президента іншої країни, нехай навіть і США.
Але це ще не вся правда.
З родин наших захисників, що загинули в Курській області, вимагають по 30 тисяч гривень, щоб привезти їхні тіла в Україну і поховати там, де покояться їхні предки.
Підсумок Курської “операції” жахливий.
Десятки тисяч убитих, поранених і покалічених захисників, західна техніка вартістю в багато сотень мільйонів доларів і євро, що знищена без всякого оперативного і стратегічного сенсу.
Відомо, що бодун це страшна давня хвороба, яка викликається через зловживання алкоголем . Бодун буває двох видів: хронічний та одноденний.
Так ось, піти на вторгнення в Курську область росососії в нинішніх умовах можна було тільки з хронічного бодуна.
Дуже гірко, що за це доводиться платити життями тисяч героїв-українців.
Ясно і те, що з таким командуванням нічого доброго не буде. У Києві звикли видавати за перемоги інформаційні повідомлення про них. Навіть якщо ніяких перемог немає.
А є тільки тік-токи, селфі та мрії ОП.
Війну з таким Верховним Головнокомандувачем виграти не можна. І не можна повернути межі 1991 року.
Орки ж воюють по-справжньому. І не бояться повідомлень з ОП.
З шаленою тратою на передовій найціннішого, що є в Україні, людей, пов’язані злочини ТЦК, які гребуть на фронт усіх підряд, щоб заповнити гігантські втрати.
В таких умовах і з таким командуванням потрапити на фронт означає 100-відсотково загинути.
Якось так, хлоп’ята.
Якщо би всі українські спікери взяли за приклад говорити про ворога так, як робив це Залужний, то дуже багато полеглих українських бійців залишились би живими, а ЗСУ можливо були би вже дійсно у Криму. А так тисячі, а можливо і десятки тисяч українських воїнів загинули із-за хвалькуватих заяв хвалькуватих балаболів про недорозвинутих кацапів і про перевагу у розвитку українців.