Навіщо нам ЗАЕС, ця валіза без ручки?

І це дійсно дуже гарне питання.

Багато вітчизняних експертів бачать цілий ряд проблем, які носять нерозв’язний характер.

По-перше, хто працюватиме на станції, якщо вона перейде до України.

Дуже добре відомо, що майже весь персонал ЗАЕС залишився в Енергодарі і не евакуювався.

Це означає, що працівники станції отримали російські паспорти, працюють на окупантів та є колларборантами.

Тобто, після передачі ЗАЕС Україні їх повинна буде перевірити СБУ, їм оголосять підозру у вчиненні державної зради. В умовах воєнного стану це довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Тут доведеться або міняти закони, або прощати зрадників, що неможливо. А укомплектувати ЗАЕС персоналом з інших атомних станцій теж не вийде, тому що їх і так там не вистачає.

Велика кількість цих зрадників підуть із ЗАЕС разом з окупаційними військами.

Кваліфікованого персоналу на станції просто не залишиться.

По-друге, можна точно передбачити, що якщо окупанти покинуть ЗАЕС, вони залишать її в такому стані, що нашій державі доведеться витратити сотні мільйонів доларів на ремонт і відновлення.

Після останніх ударів окупантів по нашій енергосистемі тільки на її часткове відновлення потрібно більше 1 мільярда доларів, заявив міністр економіки Олексій Соболєв на панельній дискусії в Давосі. Це тільки термінова необхідність. Загальні витрати ще треба вважати, але зрозуміло що це будуть десятки мільярдів.

І хто ж їх дасть? Тут треба думати про відродження того, що є, а не про ЗАЕС.

По-третє, лінії зовнішнього електропостачання ЗАЕС “Феросплавна-1” і “Дніпровська” подають електроенергію від загальної енергосистеми України, яка сама сьогодні знаходиться в критичному стані. Після переходу ЗАЕС до України цей фактор здатний стати справжнім каменем на шиї, тому що зараз самій Україні не вистачає близько 8 Гігават електроенергії. І навіть їй імпорт від західних союзників не покриває цієї потреби.

По-четверте, українська енергосистема в значній частині зруйнована ударами окупантів по підстанціях 330 і 750 Кв. і якщо навіть запустити ЗАЕС, передавати з неї електроенергію в іншу Україну сьогодні немає можливості. Щоб вона з’явилася, потрібні ще сотні мільйонів доларів.

Витрати на цю мету поки ніяк не передбачені в утриманні допомоги, яку нам мають намір надати союзники.

Це означає, що Україні необхідно спочатку отримати гроші, і тільки потім починати вести розмову про приналежність і відновлення ЗАЕС.

Інакше вона стане реально каменюкою на шиї зруйнованої вітчизняної економіки.