Україна вже давно заявляє, що санкції проти російського цивільного ядерного сектору повинні стати частиною глобального санкційного пакету. Україна вже запровадила санкції проти двохсот осіб, пов’язаних з російською атомною енергетикою. І, врешті, Німеччина запропонувала Євросоюзу запровадити в наступному пакеті санкцій проти Російської Федерації щодо обмеження атомної галузі РФ.
Це рішення насамперед важливе тому, що потрібно припинити безкарність російської компанії Росатом відносно її дій на Запорізькій атомній електростанції. Те, чим Росатом займається на ЗАЕС, практично є ядерним шантажем, це порушення всіх основних стовпів ядерної безпеки, які визначені МАГАТЕ.
Ціле місто Енергодар росіяни перетворили на концтабір
Доказів таких порушень більше, ніж достатньо. Багато представників Росатому приїжджали на ЗАЕС, вони не особливо й ховалися. Ця компанія “здійснювала управління” ЗАЕС. І на сьогодні росіяни вважають, що ЗАЕС належить їм й “управляється” з Москви. Тобто мова йде не лише про ядерний шантаж, а буквально про крадіжку цілої АЕС. Це – небачений випадок в історії.
Крім того, відбуваються серйозні порушення щодо будівництва якихось незрозумілих споруд (ніхто не знає, що там насправді будується).
Також постійно чиниться тиск на персонал, який перебуває фактично в стані заручників. Ціле місто Енергодар росіяни перетворили на концтабір. Там усіляко знущаються з персоналу ЗАЕС та їхніх родин, змушують укладати незаконні контракти з Росатомом, відмовлятись від українського громадянства. Встановлені факти катувань та вбивств українців-співробітників ЗАЕС… Тобто, по-перше, важливо, щоб такі речі не залишалися безкарними.
Росатом дуже сильно зав’язаний в ланках паливного ядерного циклу
По-друге, необхідно знизити фінансовий потік для компанії Росатом з міжнародних ринків. І дуже важливо прибрати Росатом з ключових ланок в торгівлі послугами зі збагачення урану та з виробництва самого ядерного палива – паливних елементів, ТВЕЛів.
Росатом дуже сильно зав’язаний в ланках паливного ядерного циклу. Він та його дочірні компанії по усьому світу (понад 360) займає, приблизно, 40% ринку збагачення урану. Десь понад 20% – ринку фабрикації ядерного палива. Понад 250 гігават електроенергії, яка виробляється в країнах Заходу, тим чи іншим чином залежать від поставок ядерних технологій, ядерного палива та збагаченого урану саме від Росії.
Тобто сьогодні ні США, ні багато європейських країн, особливо країни Східної Європи, не здатні відмовитися від купівлі ядерного палива, від послуг по збагаченню ядерного палива. Адже для того, щоб диверсифікувати такі поставки потрібен час та серйозні інвестиції.
Росатом так глибоко запустив свої щупальця в ланцюги ядерно-паливного циклу, що позбавитись від цих щупалець буде дуже важко
Потрібно розуміти, що між диверсифікацією поставок нафти та газу та диверсифікацією ядерного палива є велика різниця. В першому випадку можна лише знайти нових постачальників. В другому потрібно будувати додаткові потужності з виробництва урану, зі збагачення, з фабрикації ядерного палива. Це не робиться за рік-два. Щоб відійти від російських поставок у сфері ядерних технологій потрібно років 5-7.
Наші західні партнери довго не були готові (і зараз не зовсім готові) вживати серйозних санкцій проти Росатому. Тим не менше заяви про початок санкційного тиску (треба це чітко розуміти) – дуже важливий символічний знак. З іншого боку, теж варто брати до уваги, що Росатом так глибоко запустив свої щупальця в ланцюги ядерно-паливного циклу, що позбавитись від цих щупалець буде дуже важко. Тому санкції будуть застосовані не щодо основного виробництва компанії Росатом. Не тих компаній, які займаються збагаченням урану чи фабрикацією ядерного палива. А для якихось більш-менш другорядних компаній, які не впливають на поставки в країни Заходу.
На початку квітня Міністерство енергетики видало довгоочікуваний дозвіл на експорт електроенергії, про необхідність та доцільність якого йшлося вже кілька тижнів. За оцінками Міненерго, щомісяця Україна може отримувати 300 млн грн. Проте, чи досягнення такої цілі буде простим та безпроблемним? І чи цілком ми підготувались до відкриття експорту зважаючи на те, скільки про нього говорили?
В середині березня 2022 року енергосистема України інтегрувалась до об’єднаної енергосистеми континентальної Європи, що згодом дало можливість почати експорт електроенергії. З часом, об’єднання системних операторів країн Європи (ENTSO-e) збільшувало дозволені обсяги експорту. Цей процес триває досі, й очікується, що пропускна дозволена спроможність збільшуватиметься надалі.
З першим днем повномасштабного вторгнення, в Україні, внаслідок зупинки виробництв та виїзду значної частини населення, суттєво скоротилось енергоспоживання – в середньому, на третину.
І, попри те, що частина електростанцій були пошкоджені чи опинились в окупації, профіцит потужностей давав можливість експорту.
Навіть Запорізька АЕС, хоча і опинилась в руках агресора, продовжувала працювати в енергосистемі України, незважаючи на усі спроби окупантів її від’єднати.
Протягом літа деякі офіційні особи озвучували дуже оптимістичні перспективи для експорту. Проте масований обстріл об’єктів енергосистеми у жовтні зумовив виведення з ладу значної частини електростанцій та високовольтних підстанцій, що загрожувало дефіцитом в енергосистемі, а відтак було прийняте рішення про зупинку експорту. Далі – нові обстріли, чергові втрати потужностей, віялові відключення та страх блекауту.
Наразі 75% потужностей ТЕС та 30% ТЕЦ пошкоджені ударами ракет та дронів, 67% потужностей вітрової енергетики знаходиться в Запорізькій та Херсонській областях, значна частина яких окуповані. ЗАЕС залишається в окупації. Окрім цього, інші атомні електростанції потребуватимуть ремонтів та обслуговування. А у разі спекотного літа попит на електроенергію може бути відносно високим. Крім того, непередбачуваними є нові ракетні удари по енергетичній інфраструктурі, які можуть поставити експорт під загрозу. Тож чи є підстави для оптимізму?
Певною мірою, відкриття експорту стало можливим завдяки генерації з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), які з лютого почали нарощувати генерацію внаслідок сонячної погоди.
З одного боку, це дозволило скоротити графіки відключень. З іншого – в денні години для балансування енергосистеми доводилось обмежувати виробництво з ВДЕ. Втім, держава все одно має зобов’язання оплачувати навіть невироблену та невідпущену електроенергію. Тому дозвіл експорту в таких умовах є правильним рішенням.
Сонячні електростанції саме влітку генерують найбільші обсяги електроенергії, тож це дає певну надію в покритті попиту та забезпеченню експорту наступні місяці. Крім того, для них експорт – це ще й можливість покращити фінансовий стан (проблема боргів за відновлювану електроенергію тягнеться ще з 2020 року, а з початком повномасштабної війни ситуація, природно, лише погіршилась). Однак варто зауважити, що торік парламент прийняв законодавчі зміни, які передбачали спрямування 45 % доходу від продажу доступу до міждержавного перетину на аукціонах на покриття боргів перед виробниками з ВДЕ та Енергоатомом, ще 45% – на покриття боргів Укренерго на балансуючому ринку, а решту спрямовувати в розвиток міждержавного перетину (до цієї правки, усі кошти Укренерго мало спрямовувати в розвиток міждержавних мереж). Ця норма діяла до квітня 2023 року. Тобто, розпочинаючи експорт, енергетичні компанії можуть зіткнутись із проблемами повернення своїх же коштів.
Також не слід забувати, що за чинним положенням, 80% прибутків експортери електроенергії спрямовують для дотування ціни на електроенергію, які сплачує населення. А Енергоатом – важливий донор для цього субсидування – за минулий рік отримав понад 3,3 млрд збитків.
На жаль, попри те, що про потребу відновити експорт говорили півтора місяці, перші дні експорту не продемонстрували бажаних рекордів. По факту, виявилось що експорт першого дня у Молдову виявився суттєво нижчим, ніж міг би. Повноцінний експорт до Польщі затримується через кількаденний ремонт мереж в країні, про що польський системний оператор повідомляв завчасно. Системний оператор Словаччини банально не встиг провести аукціон на доступ перетину, оскільки не знав про наміри Міненерго України відновити експорт, а згодом теж планує кількаденний ремонт. Крім цього, країни ЄС вимагають проведення спільних аукціонів. Регулятор лише нещодавно прийняв відповідну нормативну базу, але наразі незрозуміло, коли спільні аукціони запрацюють.
Втім, відновлення експорту електроенергії має неабияке значення для економіки. А зважаючи, що тривалість експорту невизначена, втрачати час не можна: держава повинна прийняти якнайшвидше рішення для нарощення обсягів експорту та находження коштів від нього.